• Актуально

Як повернути до життя ґрунти

Ольга Маджумдар.

www.rbc.ua

В Україні внаслідок повномасштабної війни не використовується, за різними оцінками, понад 5 млн га орних земель. Це території, яким завдано шкоди через бойові дії. Як війна руйнує ґрунти та чому на місцях вибухів не можна вирощувати сільгоспкультури, РБК-Україна розповіла науковець
Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, доктор біологічних наук Людмила Білявська.

ЗА ПРИБЛИЗНИМИ оцінками вчених, унаслідок воєнних дій постраждало близько третини площ вирощування зернових. Унаслідок вибухів та роботи військової техніки у ґрунт потрапляє велика кількість токсинів, важких металів. Навколо вогневих точок не росте трава, а на випаленій землі насіння пшениці взагалі не сходить, зазначають в Інституті мікробіології і вірусології.

Під час війни ґрунти зазнають також механічного та фізичного ушкодження — наприклад, ущільнення внаслідок роботи важкої техніки або зрушення через вибухи. Це можна побачити неозброєним оком, а щоб визначити хімічний вплив, необхідно робити аналіз. Адже даються взнаки і тепловий удар, і вибух, і розрив ґрунту. При цьому практично вигорають мікробіота, гумус та інші речовини, які відповідають за біологічну активність родючого шару, пояснює Людмила Білявська.

Науковиця додає, що зазнали шкоди навіть ті території, над якими літали ракети, адже залишки палива осідають на полях і потрапляють у ґрунт та на рослини.

— Був випадок, коли господарство з Харківської області, яке вирощувало органічну продукцію і продавало її до Європи, виявило у своєму зерні токсичні речовини, хоча безпосередньо в тих місцях бойових дій не велося. Але над полями літали ракети, і в зерно потрапили важкі метали тощо, — розповідає мікробіолог.

Із 2022 року співробітники інституту почали відбирати проби ґрунту з територій безпосереднього ведення бойових дій у рамках проєкту НАН України «Прискорене відновлення ґрунтів, постраждалих внаслідок воєнних дій». Серед місць відбору — вирви від влучання ракет, бомб та мін, вогневі точки, осередки горіння бойової техніки.

— Другий рік у нас триває дослідження зразків із Київської, Сумської, Донецької, Чернігівської, Харківської, Херсонської областей. Скажімо, раніше військові відбирали для нас ґрунти із Бахмута, і ми їх аналізували. Визначали ступінь ураження і тестували наші біотехнології для відновлення тих земель, — розповідає Людмила Білявська.

Науковці інституту виявили в деяких пробах вибухонебезпечні речовини, в інших випадках — перевищення у великих кількостях (у 10-20 разів) вмісту важких металів: ртуті, миш’яку, свинцю, заліза, міді, хрому. «Якщо ці речовини не перевести в недоступну форму або не вилучити з ґрунту, вони там і залишаються тривалий час. Можуть промитися водою на певну глибину», — зазначає вчена.

Рослини мають здатність вбирати важкі метали. Так шкідливі речовини потраплятимуть у людський організм із рослинною їжею чи м’ясом, якщо тварина годувалася зараженими кормами. «Накопичення токсинів призводить до різних захворювань, зокрема й тяжких форм раку. Це як бомба сповільненої дії, коли візуально шкоди не видно, а потім вона відобразиться на поколіннях людей», — застерігає мікробіолог.

Речовини, які потрапляють у ґрунт під час вибухів, без спеціальної обробки ділянки залишаються у вирві. Там, де горів танк або стріляла артилерія, територія вигорає, і рослинність відновлюється лише з часом, каже наукова працівниця. «Заорювання не дасть ефекту, тому що сама земля нежива в цьому місці, — наголошує Людмила Білявська. — Там випалена біологічна складова ґрунту: і гумус вигорів, і бактерії, які повинні бути, практично знищені. Має пройти час, щоб воно все відновилося. Там, де розливалися нафто-продукти, вже два роки нічого не росте, навіть бур’яни. Без відновлення, застосування мік-робних технологій такий ґрунт неможливо буде відновити». Якщо фермери засівають ушкоджені ділянки відразу, то насіння необхідно обробляти відповідними речовинами, щоб культура росла, а потім тестувати, які токсини виявляться у продукції. За словами Людмили Білявської, існує кілька методів очищення ґрунту.

— Наразі тільки мікроорганізми здатні акумулювати, розкласти чи перевести в якусь недоступну форму токсичні речовини. По-іншому їх позбутися неможливо. І для того, щоб відновити ґрунти, якраз і необхідно відновити біологічну активність саме мікробної складової. Можна відразу обробляти бактеріями, які розкладають і нейтралізують токсичні речовини, саму вирву. Якщо нема такої змоги, тоді заорювати і заселяти всю ділянку мікроорганізмами, висівати рослини-фіторемедіанти, зокрема коріандр та конюшину, аби витягти цю отруту, прибрати її з поля, — пояснює науковець.

Людмила Білявська розповідає, що в інших країнах ушкоджені війною землі консервувалися на десятки років. «У Франції, В’єтнамі такі площі засаджували рослинами, деревами, — розповідає вчена. — Але там ішлося в основному про несільськогосподарські ґрунти. У нас немає стільки часу, щоб консервувати землі. Також там використовувалися хімічні абсорбенти, проте ми не можемо піти таким шляхом, бо це також позначатиметься на навколишньому середовищі».

Сучасні біотехнології дозволяють використовувати ділянку через короткий період часу, бо прискорюють розкладання токсичних речовин і переведення їх у недоступну форму.

— Через пів року-рік рослини починають рости, краще розвиватися на тих землях, де застосовувалися мікробні біотехнології. За рахунок цього можливо з часом використовувати ці площі. Навіть удасться очистити їх від токсичних речовин, агрохімікатів, пестицидів, що вже були накопичені, — вважає спеціаліст.

Такі препарати частково виробляє інститут, але звертаються по них переважно ті агровиробники, які й раніше застосовували біотехнології. Комплекс відновлення ґрунту від токсичного забруднення коштує приблизно 100—150 доларів на гектар. «Але масово немає такого застосування. Якщо загорнули землю, культури ростуть, то далі особливо ніхто цим не переймається. Звертаються до нас, коли з’являється якась проблема», — зазначає Людмила Білявська.