• Долі людські

Поміж двох століть

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Днями представники місцевої влади привітали зі 102-м роком від дня народження найстаршу жительку Барської громади Мотрю Олександрівну Мішуру із села Заможне.

ЇЇ СОЛІДНА старість зігріта теплом і увагою в будинку правнучки Марини і трирічної праправнучки Полінки, де вона почувається повноправним членом сім’ї. У неї світла і простора кімната, куди після відвідин дитсадка часто приходить Полінка слухати казки і пісні добродушної бабусі.

— Дуже приємно й зворушливо спостерігати, як вони спілкуються, — каже вчителька Войнашівського ліцею Марина Миколаївна Барладіна. — Це ж лише уявити — вікова різниця між ними аж цілих 99 років! Я ці моменти інколи знімаю на фотоапарат, фіксую на відео. Виросте донька і матиме неповторну родинну пам’ятку…

Мотря Олександрівна ще бадьора й енергійна, сама ходить у магазин по хліб. Купує лише хліб, бо інші продукти їй важко нести додому. Не хоче навіть слухати, що цю роботу можуть виконати молодші члени сім’ї. Вона каже, що їй треба пройтися, ногу після перелому розім’яти, з людьми поговорити, новини дізнатися… У харчуванні не перебірлива: дуже любить борщ із квасолею та сметаною, олів’є, вінегрет, а на десерт — яблука з домашнього саду з білим хлібом вприкуску.

За довге життя поміж двох століть Мотрі Мішурі випало багато випробувань. Її дитинство минуло в селі Маньківці. В 17 вийшла заміж та переїхала в Степанки. Але, на жаль, сімейне життя було коротке. 19 квітня 1945 року загинув на війні чоловік Йосип. Солдатська вдова залишилася з трьома дітьми та свекрухою.

Про минуле вона згадує: «Я дуже тяжко працювала. В колгосп, як на панщину, гнали. Раненько вставала, копала город, поки час мала, а потім — на роботу. Вдень донька кукурудзу збирала, а як я приходила, ми її вдвох лущили. І буряки вже при місяці чистили. Сучасна молодь цього не пам’ятає, вони думають, що все з неба падає…».

Схвильована ювілярка почула того дня на свою адресу багато щирих вітальних слів, отримала подарунки та квіти.

Іменинниці побажали здоров’я, сил та подальших радісних днів життя в оточенні близьких!

А найзаповітніша мрія 102-річної Мотрі Мішури — мир в Україні і перемога над окупантами!