Батьківська хата

Микола ЛУКІВ.

У вінку веселого зела

Вікнами до шляху і до поля

Тиха й скромна,

як селянська доля,

Лебедіє хата край села.

Білі стіни, вікна голубі,

На причілку яблуні і вишні.

Пригадаю дні свої колишні

І сердечно дякую судьбі.

Дякую за те, що звідсіля,

Від цього низенького порога,

Потекла у світ моя дорога

І для мене рідна ця земля.

Тут жили мої старі батьки

І мене у гості виглядали,

Тут мене з дитинства пам’ятали

І стрічали радо земляки.

І куди б дорога не вела,

Де б не жив у милій Україні,

А душа, здається, там і нині —

У білявій хаті край села.