«Медова» відпустка

Катерина СІМБУЛЕНКО.

Хмельницька область.

СТАРШИЙ офіцер мінометник Валерій із Хмельниччини зараз воює на фронті у складі однієї з бригад територіальної оборони. А до повномасштабного вторгнення чоловік займався бджільництвом у рідній Шепетівській громаді. Тож коли наближається час бойової відпустки, він подумки вже вдома, порядкує на власній пасіці. Цей воїн на псевдо «Вежа» воював на Харківському, Запорізькому, Донецькому напрямках. «Старомайорськ на Донеччині виявився чи не найважчим у цьому році заїздів у зону виконання завдань, — розповідає пан Валерій, — позаяк активність дронів зі скидами була дуже високою. Літали роями». Таке порівняння не випадкове, адже чоловік захоплений бджолами, і коли приїздив додому у двотижневу відпустку, майже всю її клопотався біля власної пасіки: вона заспокоює та дарує задоволення.

Військовий розповідає, що і на службі «здоровається» із бджілками. «Торік справжні два рої бджіл, — пригадує, — вдалося приборкати на Лимані. Залетіли навесні на покинуту пасіку біля наших позицій. Я підставив їм рамочки, зробив усе необхідне, і вже у червні з цих роїв ми дістали перший мед. Він на Донбасі дуже цікавий, відрізняється кольором і смаком акації, липи. Коли у жовтні ми від’їздили, я укрив їх на зиму, утеплив». Пригадує страшну, як для пасічника, картину — розбиту російськими обстрілами пасіку на Харківщині. Там були сотні перекинутих, понівечених вуликів. Бджоли загинули…

До великої російської агресії бджільництво було для Валерія родинною справою, він плекав її разом із батьком і братом. «Мали 170 вуликів. До війни це було досить прибутковим ділом. Ми виїздили на ярмарки в нас у Шепетівці, мали свій кіоск, де продавали продукцію. Тепер проблематично реалізувати мед: оптом пристойних цін не дають, а виїжджати на базари, ярмарки теж нема змоги. Але, сподіваємося, після закінчення війни пасіка відновиться з новою силою. Запрацює ще краще, ще більше, і все буде, — переконаний Валерій. — Батько і цього літа качатиме мед. Гадаю, нинішній рік для пасічників буде вдалим».

Наразі для Валерія головна справа — захист України. А та, що гріє серце, неодмінно дочекається його вдома.