Геть не бажаний гість на ділянці

ЛИШЕ однієї випадково занесеної на поле чи обійстя насінини портулаку може бути достатньо, для того щоб забезпечити себе додатковим фізичним навантаженням принаймні на кілька років. Це справжній загарбник відносно культурних рослин.

Портулак городній — однорічний трав’янистий сукулент із товстими червонуватими стеблами та яскравим м’ясистим листям. Квітне ця рослина у період із червня по вересень, а родить у липні — вересні. На вигляд портулак більше схожий на дещо здичавілу кімнатну красулу (грошове дерево), ніж на злісний бур’ян, проте досвід багатьох городників говорить про те, що зустрічі з цією рослиною варто уникати всіма доступними способами.

Всього один кущик цієї рослини здатен сформувати і поширити навколо себе близько трьох мільйонів життєздатних насінин. А все тому, що тільки протягом одного сезону портулак встигає сформувати не одне, а цілих три або й чотири покоління насіння. Лише уявіть, на що перетвориться ваша галявина наступного року, якщо на ній оселиться хоча б парочка цих рослин. Побороти бур’ян за допомоги постійних скошувань також не вдасться, оскільки травмування стебел тільки стимулює зростання сплячих бруньок.

Якщо ж до всього цього додати той факт, що насіння портулаку має здатність зберігати схожість упродовж трьох-чотирьох десятків років, а практично будь-яка частина рослини може утворювати повітряне коріння, то перспективи боротьби з цим ворогом культурних видів вимальовуються геть похмурі.

Найкращий захист від портулаку, так само як і від будь-якого іншого бур’яну, — профілактичні заходи, які полягають у поєднанні хімічних і агротехнічних методів.

Практичний досвід боротьби з бур’янами показує, що застосування якогось одного способу виявляється замало.

Боротьба з портулаком дасть найбільший ефект, якщо почати проводити її ще до початку квітнення рослин.

За своєї феноменальної здатності зберігатись у землі протягом трьох-чотирьох десятків років насіння портулаку не має сили пробитися крізь шар ґрунту завтовшки понад 3-4 см. Це означає, що, перекопавши ділянку на глибину багнета лопати, ви значно зменшите шанси насіння подолати ґрунтовий бар’єр.

Зверніть увагу, що закопування насіння рослини у землю не буде достатньо. Важливо ще при цьому виключити ймовірність того, що портулак зможе розмножитися вегетативно, тобто через обірвані під час перекопування стебла і листя. Якщо на ділянці з’явилися такі рослини у кількості більше за пару-трійку, то вам доведеться гарненько попітніти, тому що максимального ефекту від робіт можна домогтися тільки в тому разі, коли рослини будуть закладені в землю повністю, і чим глибше, тим краще.

Регулярне прополювання допоможе вирішити питання з пор­тулаком лише тоді, якщо ви змогли виявити поодинокі екзем­пляри рослини, які при цьому не встигли заквітнути. Річ у тому, що насіння портулаку продовжує достигати навіть у відокремленій від стебла насіннєвій коробочці.

Коли ви помітили портулак ще до того, як він устиг заквітнути, то відразу після дощу, до того як земля встигне висохнути, витягніть рослину з ґрунту вручну. Під час прополювання в жодному разі не можна використовувати будь-які інструменти, оскільки, працюючи з ними, ви ризикуєте пошкодити портулак і залишити в землі частину кореневої системи, яка з часом зможе прорости і набрати зелену масу, зводячи тим самим нанівець усі ваші зусилля.

Якщо ж будете постійно оглядати ділянку на наявність портулаку і систематично звільнятися від молодої порості рослини, то це суттєво збільшить ваші шанси на перемогу над злісним бур’яном.

Витягуючи портулак, переконайтесь у тому, що жодна частина цієї рослини не потрапила на ґрунт. Зібраний бур’ян слід утилізувати, наприклад, закопати на солідну глибину десь подалі від вашої ділянки, а найліпше — спалити.

Навесні, за 10-15 днів до передбачуваної дати висаджування культурних рослин, пройдіться культиватором або граблями по всіх «підозрілих» місцях ділянки, відтак пролийте ґрунт теплою водою — це простимулює проростання насіння, яке ще не прокинулося. Повторюйте такі поливи щодня і, щойно над землею з’являться ниткоподібні сходи бур’яну, перекопайте ділянку на глибину половини або цілого багнета лопати. Якщо до часу висадки культурних рослин залишається запас часу, повторіть полив і закопайте у землю все те, що встигне прорости цього разу.

Коли є можливість потерпіти і пожертвувати корисною площею своєї ділянки, щоб дочекатися, поки портулак загине природним шляхом через відсутність сонячного світла і вологи, то вам на допомогу прийдуть мульчування або чорна плівка. Накривши зарості бур’яну товстою чорною плівкою, ви перекриєте доступ поживних речовин до рослин. Із часом вони загинуть, так і не встигнувши розмножитись. За подібним прин­ципом діє і використання мульчі. З тією лише відмінністю, що, для того аби уникнути проростання портулаку, потрібен її шар не тонше за п’ять сантиметрів. Обмежень стосовно використання різних видів мульчі нема, головне, щоб матеріал мав відповідну якість і підходив для поставлених цілей.

Чимало власників садових ділянок відзначають виняткову несприйнятливість цієї рослини до гербіцидів. Зовсім позбутися портулаку з ділянки за допомоги самих лише гербіцидів навряд чи вийде. Адже не відомо, чи вдасться знищити насіння, що потрапило в землю. Саме тому найоптимальнішим розв’язанням проблеми стане застосування кількох методів одночасно.

Існує велика кількість хімічних засобів для боротьби з портулаком. Більшість із них — гербіциди широкого спектра дії. Однак, вибираючи засіб хімічного захисту ділянки, слід попередньо переконатись у тому, що препарат не зашкодить довколишнім посадкам.

Особливу увагу слід приділяти і тому, в якій фазі розвитку бур’янів той чи інший препарат буде справді ефективним. Наприклад, «Лазурит» (10 г на 3 л води) використовують для обприскування ґрунту ще до того, як з’являться перші сходи. «Чистогряд», «Зенкор Ультра», «Напалм» та деякі інші, залежно від того, які культури зростають на ділянці, можуть застосовуватись як для обробки бур’янів під час вегетації навесні й улітку (за умови захисту основної культури), так і для обприскувань після збору врожаю.