Iз енергетикою перемоги

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

ВИСОКИЙ сезон для працівників Рівненського заготівельно-виробничо-збутового комбінату стартував із полуниць. На підході — огірки та кабачки, далі — малина, смородина, вишні, помідори, сливи — словом, увесь весняно-літній спектр. А це близько 50 видів продукції — джеми, соки, соління, квашення. Усе вирощене на рідній землі й приготовлене за традиційними українськими рецептами, із неухильним дотриманням технологічного ланцюжка, без домішок та консервантів. Бо їхня якість — натуральність.

Майже вся виробнича програма ґрунтується на попередніх замовленнях. Навіть у непростий воєнний час на комбінаті намагаються максимально спрогнозувати обсяг замовлень. Значну частину з них отримують через участь у тендерах на електронному майданчику «Прозоро»: тож постачають продукцію для бюджетних організацій не лише Рівненщини, а й сусідніх областей. А ще — для пансіонатів, соціальних закладів, санаторіїв.

Уже цього року відвантажили продукції військовим частинам на 3,5 мільйона гривень: соки, варення, джеми, консервовані огірки та помідори, — усе смачне, бо зроблене з переможною енергетикою.

Загалом планують виготовити продукції на 16 мільйонів, а відправити споживачам — на 18 (невелика частина залишилася з минулого сезону).

Колектив працює чітко й злагоджено, наче виробничий оркестр. У ньому важливий кожен «виконавець» зі своєю незамінною роллю. Приміром, варник продукції Світлана Захарова (на фото ліворуч) віддала рідному заводу вже 27 років, стерилізатор Оксана Мусевич (на фото), чоловік якої боронить Україну на передовій, — 23, стільки ж — оформлювач продукції Руслана Копець. Понад 10 років працюють варники Тетяна Міщук та Ірина Хавстович. Упевнено ведуть свої «партії» менеджер зі збуту Микола Анненков, головний бухгалтер Зінаїда Суха, економіст Тетяна Припутень. Нині як ніколи усвідомлюють власну надважливу місію: у війну без надійного тилу ніяк. І це, здається, відповідь на питання, як знайти в собі сили жити, працювати і навіть усміхатися! До речі, на підприємстві власними силами облаштували симпатичну територію для перепочинку — з альтанкою та невеличким фонтаном, отака віддушина.

Цукром, сіллю, спеціями та тарою й кришками запаслися заздалегідь: півлітрові та літрові банки купують на склозаводі неподалік Рівного, трилітрові везуть із Вільногірська на Дніпропетровщині та Пісківського заводу на Київщині, який відновив роботу після ворожого розгрому на початку війни.

І хоча на порядку денному підвищення цін на електроенергію та пальне, що, звісно, ляже на собівартість продукції, здорового оптимізму в колективі не втрачають.

Тут постійно щось модернізують: позаторік обладнали додатковий склад-холодильник (він неабияк виручає в спеку), торік оновили котельню, що виготовляє технологічну пару, перевівши її з газу на мазут. Тож пара тепер обходиться дешевше. Придбали й дві мобільні електропідстанції, що виручають при планових та аварійних вимкненнях світла.

Ось так, продумуючи й прораховуючи кожен господарський крок, працюють і для фронту, й для тилу.

«Однак ми усвідомлюємо: сьогодні споживачі хочуть іншої, привабливішої упаковки. Ми ж частково працюємо ще на тому обладнанні, з якого в 1975-му починався наш завод: отже, наступного року йому виповнюється пів століття. Тому нам, як повітря, потрібна модернізація виробничих процесів — інакше ризикуємо стати неконкурентоздатними. А хотілося б бути корисними людям і після нашої перемоги», — каже багатолітній директор підприємства Леонтій Примачок.

Фото автора.