• З літопису воєнних днів

Відлуння великого крадівництва

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Павлопільський дитсадок «Сонечко» збудували 33 роки тому, гучно, на всю область, сповістивши новину. Для сільської малечі та її батьків це й справді була значна подія. Однак подальша доля дитсадка не склалася…

ЗГІДНО з довідкою за 90-ті роки минулого століття, комунальний заклад дошкільної освіти «Сонечко» у Павлопіллі функціонував. Проте у графі «охоплені діти» стоїть 0, кількість груп, а також наданих їм послуг теж позначена нулем. На початку нового тисячоліття оголосили набір тільки у дві групи, втім, з обіцянкою не сьогодні-завтра загалом прийняти не менш ніж 80 діточок. Однак до цього так і не дійшло: дитячий садок закрили на капітальний ремонт. Якщо у перше десятиліття існування «Сонечка» давалися взнаки всілякі недоробки, то на другому застаріло й занепало його приміщення та обладнання.

Працівників закладу довелося вимушено (запевняли, що ненадовго) перевести на третину оплати, поклавши на них обов’язки не стільки виховувати і готувати до школи дітей Павлопілля і сусідніх сіл Першо­травневої сільради, скільки наглядати за дитсадківською спорудою та її начинням.

І ось три роки тому тодішній глава облдержадміністрації Валентин Резниченко оголосив павлопільцям, що їхньому довгостраждальному дитсадку несподівано неймовірно пощастило, бо він потрапив до президентської програми «Велике будівництво». Окрилена обіцянками директорка «Сонечка» Любов Вишневецька сподівалася на швидке відкриття оновленого закладу. Обнадіювало й зроблене: вікна та двері замінено, є кімнати для занять іграми і цікавими уроками з дітьми різного віку. Для кожної групи було обладнано надвірні альтанки, спортивні мінімайданчики, змуровано нові ґанки, викладено тротуари у дворі.

Віталій Онищук — один з очільників підрядної фірми, покликаної завершити ремонт, хвалився, мовляв, фасад утеплимо, обкладемо різноколірною плиткою, подбаємо про термоізоляцію. Словом, усе вказувало на те, що павлопільські батьки зі своїми дітьми дочекалися- таки дива.

Отож у селі з нетерпінням ждали новосілля. Раділи селяни, дякували місцевій владі. Видно, що турбуються можновладці про них та їхніх дітей!

Однак і після цих гучних і щедрих обіцянок комунальний заклад дошкільної освіти у Павлопіллі на третьому десятилітті свого існування так і не запрацював. Стримить сьогодні посеред села мертвий недобуд, а на фасаді напис «Велике будівництво»! Умисне й не придумаєш.

ЯК І ЧОМУ таке сталося, пояснила «Люстраційно-антикорупційна рада Придніпров’я».

— На прикладі будівництва «Сонечка» видно, як зароджувалася, набирала обертів схема великого бюджетного крадівництва, — констатує один з активістів Антикорупційної ради у Придніпров’ї Петро Грицаюк.

Він наголошує, що більш ніж тридцятирічна й досі не завершена епопея будівництва і ремонту сільського дитсадка, який можна було давно звести на «раз-два», — це наслідок огульної лихоманки серед посадовців усіх чинів і приручених ними бізнесменів із «прокачування» та «відкачування» бюджетних коштів.

Схеми стосовно павлопільського дитсадка діють ще з 1991 року, коли, не встигнувши завершити будівлю «Сонечка», його аж на цілих дев’ять років зачинили доробляти. Оскільки замовником дошкільного закладу у Павлопіллі виступав Департамент капітального будівництва ОДА, то сюди унадилися «шукачі скарбів» з області. І пішло-поїхало! Скільки відтоді народних грошей із бюджетів перетекло шахраям, сьогодні достеменно годі з’ясувати. Одних, тих, хто не ловив ґав, уже нема, решта розбіглася далеким зарубіжжям.

Марно очікуючи роками, мешканці Павлопілля намагалися діяти самостійно: з великими труднощами спонукали обласне керівництво дати раду своєму дітищу, перетвореному на довгобуд. Так, 2018 року було по-новому виділено 20,5 мільйона гривень на остаточне завершення будови до кінця 2019-го. Підрядником ви­ступило ТОВ «Рубікон-Моноліт» Григорія Козинського. Казали, фірма солідна, раз у раз перемагає у подібних тендерах, а також постійно у пошані Департаменту капітального будівництва — Департаменту Кушвіда, як його іменують за прізвищем директора. Однак відомо й те, що ця компанія раптом… безслідно зникає з об’єкта, згодом з’являючись на іншому — зазвичай із переліку «Великого будівництва». Так сталось і у Павлопіллі: «Рубікон-Моноліт» насамперед мусив відновити розкурочену систему опалення, але, виконавши роботу на 73%, раптово… вичерпав виділені кошти. З цієї причини угоду з ним негайно розірвали у зв’язку «з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору». В чому полягали ці зміни обставин, ніхто нікому не пояснив.

Натомість того ж дня була підписана нова угода із будівельно-монтажним і проєктним бюро «Новий дім», який належить двом братам. Хоча вони перебували чи й зараз перебувають у розшуку прокуратури Сполучених Штатів, це не завадило їм бути у фаворі глави облдержадміністрації на той час Валентина Резниченка. Аби довести до пуття «Сонечко», брати зі своїм «Новим домом» запросили ще 27 мільйонів гривень. Але й цей підрядник торік благополучно умив руки. І знову «у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору».

Одразу після того знайшовся третій переможець тендеру і претендент на фінал спорудження у Павлопіллі дитсадка — фірма Сергія Грушецького, яка надто наближена до відомого «Нового дому». Звісно, з нею також довелося укладати додаткову угоду, виділивши ще 17 мільйонів гривень.

За словами директорки «Сонечка» Любові Вишневецької, з квітня минулого року ніхто із будівельників, ремонтників чи реставраторів на будівельному майданчику не з’явився. Всі забули сюди дорогу, каже Любов Сергіївна і висловлює здогад: бо бюджетні гривні їхньому довгобуду більше не світять. І так за шість літ «освоїли» майже втричі більше, ніж передбачалося. Селяни спробували нагадати про шестирічний простій у капремонті, запросивши в гості учасників будівельної епопеї. Проте не вдалося — ніхто так і не озвався.