• Добре діло

Борщівникові — зась

Світлана УСАТЮК.

Фото з відкритих джерел.

ІВАНОФРАНКІВЕЦЬ Андрій Медвідь на волонтерських засадах знищує борщівник Сосновського. Робить це як у місті, так і в горах. Почати боротьбу із небезпечною рослиною Андрія спонукали почуті від дорослих у дитинстві розповіді про його дядька, в якого контакт із борщівником спричинив значні опіки.

— У моїй уяві борщівник став таким собі монстром. Я його боявся, можна сказати, навіть зненавидів у дитинстві. Потім, коли став старшим, бачив, як він розростається поблизу моєї рідної річки Бистриці Надвірнянської. Тоді дав собі слово докладати усіх зусиль, аби позбавлятися від шкідливої і небезпечної рослини, — згадує волонтер.

За тривалий період боротьби, а це вже понад 10 років, Андрій Медвідь виробив власну методику поводження із борщівником. Рекомендує зрізати стовбур рослини, а також усі її квіти. Вони, каже чоловік, із часом засохнуть. Також радить окремо подбати про утилізацію насіння: викинути на смітник, попередньо поскладавши у мішки, або спалити. Якщо забрати у борщівника насіння, він не зможе активно поширюватися і завойовувати нові території, а корінь згниє у ґрунті. Молоді рослини волонтер викопує, а місце, яке вони облюбували, обробляє гербіцидами.

— Дуже важливо, щоб знищення насіння було не одноразовою акцією, а постійним процесом. Тому я щороку повертаюсь у ті місця, де вже працював, і повторюю процедуру, — розповідає Андрій Медвідь.

Ведучи боротьбу із борщівником, волонтер створив у Google мапу місць, у яких побував. Також у Facebook започаткував групу «Антиборщівник Івано-Франківськ». Там чи не щодня з’являються повідомлення про нові борщівникові плантації.

Впоратися з ними Андрій Медвідь самотужки не зможе. Тож закликає кожного долучатися до спільної праці та знищувати його біля свого подвір’я, на сусідніх територіях, у місті, в селі, у полі та в саду. Також волонтер впевнений: якби у місцях, де шкідника найбільше, щороку за його методикою працювала бригада з 20-30 людей, то за 10-15 років про існування борщівника можна було б забути. А поки його просто скошують, на думку волонтера, не буде жодного ефекту. Тоді насіння розлітається, а потрапляючи у ґрунт, може проростати навіть через сім років.