• Наша спадщина

Козацька садиба

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Покорщину — маєток у селищі Козелець, пов’язаний із трьома козацькими родинами: Розумовських, Дараганів та Ґалаганів, — узялися відроджувати небайдужі українці. Журналіст, сценарист, продюсер, автор документально-історичних проєктів Акім Галімов зібрав команду однодумців — волонтерів, архітекторів та реставраторів, щоб врятувати найдавнішу козацьку садибу на Лівобережжі.

ЩОДО походження її назви, то існують дві версії. Перша — що це похідна від прізвища писаря Івана Покорського, якому до 1744 року належала садиба. За другою — саме тут російська імператриця Єлизавета «упокорилася», стала на коліна, перед свекрухою Наталею Розумихою після таємного вінчання з Олексієм Розумовським. Начебто саме для прийому знатної невістки Розумиха і купила цю садибу. Пізніше вона передала її у посаг доньці Вірі, яка вийшла заміж за київського полковника Юхима Дарагана.

«Ця садиба, що є пам’яткою національного значення, розповідає маловідому широкому загалу історію козацької еліти. Це наша культурна спадщина, соромно не зберегти її для нащадків. Якщо не почати рятувати будинок уже зараз, то зиму він, швидше за все, не переживе, його стан критичний, — стверджує Акім Галімов. — Попри те що маю великий досвід у створенні історичних проєктів, ця справа для мене нова. Тому й об’єднав довкола відновлення Покорщини команду фахівців».

Організаційні та фінансові питання, зокрема збір коштів, взяли на себе волонтери благодійного фонду «Блискавка». На початковому етапі потрібно провести протиаварійні роботи.

«Це дасть можливість зупинити руйнацію. Передусім ідеться про захист від потрапляння води, бо будинок дерев’яний, волога для нього смертельна, — каже Акім. — Маємо зробити дах, якого місцями вже нема, укріпити фундамент, відвести і від нього воду, яка зараз річками стікає у підвали. За підрахунками реставраторів, на ці роботи піде три мільйони гривень. Якими будуть подальші кроки, стане зрозуміло, коли остаточно визначимось, яким саме об’єктом в майбутньому стане садиба. Вона не повинна просто стояти: пам’ятки, куди не приходять люди, дуже швидко занепадають. Обговорення триває, час на нього іще є».

Також волонтери прагнуть розібратися, які механізми може створити держава, щоб стимулювати процес відновлення вітчизняних пам’яток, яких тисячі по всій країні і які перебувають у жахливому стані.

За словами Акіма Галімова, мова не про програми з фінансування, бо це нереалістично, особливо під час війни, а систему заохочень для бізнесу, місцевих громад, громадян. «Треба зробити так, щоб вони могли опікуватися, відновлювати пам’ятки, а потім використовувати їх, заробляти і надалі зберігати, — розмірковує він. — На мою думку, це реальний і правильний шлях».