Архів
Вівторок,
1 жовтня 2024 року

№ 40 (20084)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень
  Версія для друку          На головну

Виховання добром

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

На фото автора: син захисника Роман Мартинюк отримав комплект футбольної форми.

У спеціальній школі, що в селі Тучин Гощанської громади, на гостей завше чекають із нетерпінням. Діти, які потребують переважно корекції мовлення, понад усе прагнуть спілкування. Вони напрочуд привітні, кмітливі й дуже рухливі. А ще змалку привчені робити добро, яким щедро діляться з іншими.

ПРИМІРОМ, ємності для збору пластикових кришечок тут стоять повсюди. Дітвора приносить кришечки, а згодом наставники відвозять цілі їх мішки до Рівного. Звідти з допомогою «Нової пошти» вони прямують до столичного благодійного фонду «О.В.Е.С» (освіта, виховання, екологія, спорт). Із фондом уже понад рік співпрацюють кооператори Рівненщини, які й започаткували цю потрібну справу, адже після переробки кришечки перетворюються на дрони для наших захисників.

Найактивніших збирачів акції «Ворогам — кришка!» заохочують комплектами спортивної форми. Саме їх привіз у подарунок сільським дітлахам голова профспілки працівників споживчої кооперації області Микола Вознюк.

Найбільше кольорового пластмасового добра зібрав тепер уже другокласник Роман Мартинюк — він отримав ще й персональний комплект яскравої футбольної форми. Допомагали Ромчикові мама й тато: мама — вчителька цієї ж школи, тато — військовий інструктор, який навчає бійців ЗСУ. Йому, до речі, вдалося залучити до доброї справи наших захисників: він просто поставив паперові коробки між наметами. Отака невигадана історія.

Треба було бачити, як діти раділи подарункам і як щиро співали гімн України — навіть наймолодші міцно притискали руки до небайдужих сердечок… Ось вона, непідвладна ворогові незламність: та, яку всотуємо з молоком матері, яка гартується татовим прикладом. Чимало батьків тутешніх учнів — у почесних лавах наших захисників. З усіх сил вони тримають над Рівненщиною синє небо, тільки б не передати війну в спадок дітям та онукам…

…У школі нема вже нічого, що нагадувало б про колишній інтернат, хоча частина діток проживає у спальному корпусі на території закладу. Тут чотири гектари паркового ансамблю — колишньої власності панів Валевських. І унікальна можливість подихати свіжим повітрям на повні груди, подалі від міської метушні. А ще багато просто-таки ручних білочок. Вони, вочевидь, відчувають потужні імпульси добра, які йдуть від дітей та дорослих. Саме тому, наприклад, учителька фізкультури Юлія Заборовська легко змінила роботу в одній зі шкіл Рівного на Тучин. Каже, тут і матеріальна база ліпша, і простору для нестримної фантазії вистачає. А головне, сільські діти суттєво відрізняються від міських, бо закорінені в рідну землю, з глибин якої беруть неймовірну любов та життєву силу, більш стримані й виховані.

Нова директорка Ольга Ладюк, яка також їздить на роботу з Рівного, демонструє простір для проведення дозвілля із великим плазмовим телевізором та різнокольоровими пуфами. Тут залюбки відпочивають діти, а ще ж донедавна старі шафи та протерта підлога справляли ну дуже гнітюче враження… Ось так, разом, і руйнують стереотипи. Й не лише у шкільному просторі, насамперед у нашій ментальності: головна цінність — соборна мирна Україна.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
На Чернігівщині найбрудніше
Читати
Лідери — центр і південь
Читати
Стартують земельні торги
Читати
Безгрошів’я
Читати
Чекають і вірять
Читати
Чорнобильців списали?
Читати
Iсторичне рішення
Читати
Набув чинності «церковний» закон
Читати
Коштів немає
Читати
Розкуповують машини
Читати
Відшкодування для аграріїв
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове