Виховання добром

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

На фото автора: син захисника Роман Мартинюк отримав комплект футбольної форми.

У спеціальній школі, що в селі Тучин Гощанської громади, на гостей завше чекають із нетерпінням. Діти, які потребують переважно корекції мовлення, понад усе прагнуть спілкування. Вони напрочуд привітні, кмітливі й дуже рухливі. А ще змалку привчені робити добро, яким щедро діляться з іншими.

ПРИМІРОМ, ємності для збору пластикових кришечок тут стоять повсюди. Дітвора приносить кришечки, а згодом наставники відвозять цілі їх мішки до Рівного. Звідти з допомогою «Нової пошти» вони прямують до столичного благодійного фонду «О.В.Е.С» (освіта, виховання, екологія, спорт). Із фондом уже понад рік співпрацюють кооператори Рівненщини, які й започаткували цю потрібну справу, адже після переробки кришечки перетворюються на дрони для наших захисників.

Найактивніших збирачів акції «Ворогам — кришка!» заохочують комплектами спортивної форми. Саме їх привіз у подарунок сільським дітлахам голова профспілки працівників споживчої кооперації області Микола Вознюк.

Найбільше кольорового пластмасового добра зібрав тепер уже другокласник Роман Мартинюк — він отримав ще й персональний комплект яскравої футбольної форми. Допомагали Ромчикові мама й тато: мама — вчителька цієї ж школи, тато — військовий інструктор, який навчає бійців ЗСУ. Йому, до речі, вдалося залучити до доброї справи наших захисників: він просто поставив паперові коробки між наметами. Отака невигадана історія.

Треба було бачити, як діти раділи подарункам і як щиро співали гімн України — навіть наймолодші міцно притискали руки до небайдужих сердечок… Ось вона, непідвладна ворогові незламність: та, яку всотуємо з молоком матері, яка гартується татовим прикладом. Чимало батьків тутешніх учнів — у почесних лавах наших захисників. З усіх сил вони тримають над Рівненщиною синє небо, тільки б не передати війну в спадок дітям та онукам…

…У школі нема вже нічого, що нагадувало б про колишній інтернат, хоча частина діток проживає у спальному корпусі на території закладу. Тут чотири гектари паркового ансамблю — колишньої власності панів Валевських. І унікальна можливість подихати свіжим повітрям на повні груди, подалі від міської метушні. А ще багато просто-таки ручних білочок. Вони, вочевидь, відчувають потужні імпульси добра, які йдуть від дітей та дорослих. Саме тому, наприклад, учителька фізкультури Юлія Заборовська легко змінила роботу в одній зі шкіл Рівного на Тучин. Каже, тут і матеріальна база ліпша, і простору для нестримної фантазії вистачає. А головне, сільські діти суттєво відрізняються від міських, бо закорінені в рідну землю, з глибин якої беруть неймовірну любов та життєву силу, більш стримані й виховані.

Нова директорка Ольга Ладюк, яка також їздить на роботу з Рівного, демонструє простір для проведення дозвілля із великим плазмовим телевізором та різнокольоровими пуфами. Тут залюбки відпочивають діти, а ще ж донедавна старі шафи та протерта підлога справляли ну дуже гнітюче враження… Ось так, разом, і руйнують стереотипи. Й не лише у шкільному просторі, насамперед у нашій ментальності: головна цінність — соборна мирна Україна.