Архів
Вівторок,
1 жовтня 2024 року

№ 40 (20084)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень
  Версія для друку          На головну
  • Слід на Землі

Мов світлий промінь на згадку...

Ганна БОЙЧУК.

Запорізька область.

Фото з відкритих джерел.

Таким залишився у пам’яті Анатолій Завгородній.

Ця виставка мала б відбутися за життя художника і патріота Анатолія Завгороднього. Він вимріяв її, готувався, щиросердно жадав підняти дух земляків у тяжку годину, як це завжди робив своєю творчістю. На жаль, життя митця обірвалося, він пішов у вічність внаслідок несумісних із життям травм, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди.

АЛЕ виставка відкрилася — рідні, друзі, земляки художника зібралися у Запорізькому обласному художньому музеї, щоб, вшановуючи митця, віддати данину його великому серцю, яке віддано любило Україну, непересічному таланту Оріхівського майстра пензля.

«Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами», — таке гасло виставки. Представлено 22 твори, це роботи різних періодів життя, вони, як відблиск пережитого.

П’ятирічним хлопчиком майбутній художник з родиною переїхав із Заходу України, де народився, у степове село Кірове (нині Таврійське) Оріхівського району. Там прожив усе життя. З дитинства цікавився історією рідного краю та мав хист до малювання. Образи вільних лицарів степу — козаків формували його національну свідомість, гідність і патріотизм. Художню освіту митець отримав спочатку в Дніпропетровському художньому училищі, відтак у столичному виші. Більшу частину свого життя Анатолій Михайлович працював учителем в Оріхівській гімназії «Сузір’я», пізніше в Кіровській загальноосвітній школі — нині Таврійська гімназія «Перспектива».

Понад усе художник обожнював степи Оріхівщини. На полотнах, перед якими завмирали відвідувачі виставки, розмаїте різнотрав’я, ковилові далі та скіфські кургани з кам’яними бабами. Недоторканий степ художник виписував із краєвидів неподалік рідного села та із заказника Балка Білоглинка на Оріхівщині.

Окрема тема — козаччина. Історію пращурів, гордих лицарів краю, він пропускав крізь серце, їхні образи у його втіленні прекрасні.

«Я ще у другому класі прочитав «Тараса Бульбу», — розповідав чотири роки тому художник на одній зі своїх персональних виставок. — І захопився козацькою тематикою, вона об’єднує ряд картин. Буду продовжувати цей напрям, а ще писати природу нашого краю, його побут. Таке органічне життя приваблює».

Прикметно, що полотна, представлені на виставці, вціліли завдяки їх автору, пан Анатолій вивіз їх у Запоріжжя з Оріхова, з-під обстрілів. Хоча вцілів не весь спадок. Директорка опорного закладу загальної середньої освіти «Сузір’я» Оріхівської міської ради Наталія Кудіна розповіла, що близько десятка картин Анатолій Завгородній написав для гімназії. У закладі була «Світлиця», де відтворено основні етапи розвитку дитини — народження, школа, випуск-ний, вступ у самостійне життя. Їх відображали п’ять картин Анатолія Завгороднього. Ще дві великі — із зображенням яблуневого саду та річки Конки з очеретом та лебедями — були розміщені в інших локаціях школи, як і невеликі картини — половецька баба, кінь у степу, які художник подарував гімназії зі своєї колекції. Керівник закладу каже, що усі ці роботи знищені у результаті ворожих обстрілів будівлі.

Виставка зібрала добрих друзів Анатолія Михайловича, він для них залишається живим, бо такими живими і справжніми є його полотна. Дружина Валентина розповіла, яким був її чоловік за життя, як відстоював рідну українську мову і право нею розмовляти у російськомовному середовищі, боровся за незалежність України. Любив книги про історію, козацтво, був закоханий у степи, багато малював для нащадків — хотів їм усе передати, але війна все перекреслила.

Щиро, зі сльозою, згадував про митця його земляк, побратим, друг дитинства Святослав Щербина. А працівниця Національного заповідника «Хортиця» Олена Палійчук повідала, що завдяки Анатолію Завгородньому в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» відкрили нову експозицію «Козак Мамай і дерево життя». Пан Анатолій провів у дитсадочку майстер-клас, зацікавив дітей, а потім малеча малювала «Мамаїв». Так в одному з куренів з’явилася виставка дитячих малюнків.

Із зали художнього музею люди виходили із просвітленими обличчями, на часинку забувши, що недавно гриміло і знову й знову здригався наскрізь обстріляний Оріхів…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
На Чернігівщині найбрудніше
Читати
Лідери — центр і південь
Читати
Стартують земельні торги
Читати
Безгрошів’я
Читати
Чекають і вірять
Читати
Чорнобильців списали?
Читати
Iсторичне рішення
Читати
Набув чинності «церковний» закон
Читати
Коштів немає
Читати
Розкуповують машини
Читати
Відшкодування для аграріїв
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове