• Запитання — відповідь

Безкарність породжує беззаконня

Підготувала Ірина САЄНКО.

«Прикордонники передали представникам ТЦК громадянина, який намагався виїхати за кордон. Ті взялися доправити затриманого в ТЦК для уточнення даних, проте він категорично відмовився. ТЦКашники повалили його на землю, а потім силоміць запхали до автівки. І про таку «бусифікацію» чуємо звідусіль, а кадри затримання чоловіків представниками центрів комплектування із застосуванням грубої фізичної сили транслюються на телеканалах усього світу. Це не тільки перевищення службових повноважень, а й ганебне явище, якому не місце в правовій державі, в цивілізованому суспільстві», — звертаються до редакції читачі, обурені свавіллям окремих представників органів влади.

ЗГІДНО з чинним законодавством, представники ТЦК не мають права затримувати військовозобов’язаних за жодних обставин — це уповноважені робити тільки поліцейські. Однак зазвичай правоохоронці не поспішають реагувати на те, що працівники ТЦК перевищують службові повноваження.

Стаття Кримінального кодексу України (ККУ) 426-1 (перевищення військовою особою влади чи службових повноважень), за якою представників територіальних центрів комплектування можуть притягнути до відповідальності, передбачає від 2 до 12 років позбавлення волі.

Як відомо, торік через стрімке зниження рівня мобілізації в Україні урядовці і депутати почали запроваджувати посилену мобілізаційну політику. А частина працівників територіальних центрів комплектування, вочевидь, сприйняли її як «зелене світло», щоб мобілізовувати ледь не всіх військовозобов’язаних, яких зустрічають на вулицях. Зазвичай затримання супроводжується моральним і фізичним тиском на них та відбувається дуже швидко. Після прибуття до ТЦК людина опиняється в ізоляції. Представники територіальних центрів комплектування забирають телефони у затриманих, мовляв, на режимному об’єкті не можна користуватися засобами зв’язку. Військовозобов’язаний не має змоги зателефонувати родичам, адвокату або звернутися до правоохоронних органів. Якщо затриманому все-таки вдається викликати поліцейських до ТЦК, вони неохоче приїжджають і, як правило, жодним чином не впливають на ситуацію.

Представники ТЦК не гребують погрозами і приниженнями в спілкуванні з військовозобов’язаними, чинять шалений моральний тиск. Страх і розгубленість беруть гору, тому люди погоджуються на мобілізацію. Оскаржувати дії співробітників ТЦК у таких випадках складно, адже військовозобов’язаний сам погодився на мобілізацію. Розгляд правопорушень про перевищення повноважень працівниками ТЦК може тривати від кількох місяців до кількох років і вимагає значних фінансових витрат. Крім того, мобілізовані, які постраждали від дій працівників ТЦК, бояться звертатися до правоохоронців, щоб не нашкодити собі.

Далі — проходження ВЛК під наглядом… співробітників ТЦК. Лікарі часто ігнорують наявність хвороб, навіть серйозних, та зазвичай визнають військовозобов’язаного придатним до служби. Новобранців відправляють до навчального центру для проходження БЗВП. Таким чином ТЦК намагаються закрити кількісні показники мобілізації. І задля досягнення цієї мети вони виловлюють людей на вулицях, навіть хворих і непридатних. Такі мобілізаційні підходи не сприяють посиленню Сил оборони України вмотивованими бійцями, а покарання співробітників ТЦК за зловживання службовими повноваженнями радше виняток, ніж правило. Як наслідок, мотивація громадян вступати на військову службу значно знижується. Натомість посилюється страх потрапити в армію.

Безкарність породжує беззаконня. І чи можна виправдовувати війною те, що працівників ТЦК не карають за перевищення повноважень? Ні! Війна не має бути індульгенцією для безкарності.