Вівторок, 5 листопада 2024 року № 45 (20089)
http://silskivisti.kiev.ua/20089/print.php?n=54681

Не вбивайте самоврядування!

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Колаж Анатолія Кізлова.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ визнана чи не найуспішнішою реформою, яку в Україні завершили до початку повномасштабної війни. Проте її напрацювання послідовно руйнуються руками центральної влади під «залізним» прикриттям — «у нас війна».

Приміром, торік, відповідно до рішення парламенту, в громад вилучили так зване військове ПДФО, причому заднім числом. Насправді йдеться не лише про військових (адже частини розміщені аж ніяк не в кожній громаді), а про всіх силовиків — поліцейських, рятувальників, прокурорів. Їхні діти навчаються в громадах, їхні батьки, та й вони самі тут лікуються, отримують послуги ЦНАПів тощо. Втім, у тилу люди готові потерпіти, тільки б наші захисники мали все необхідне. Але ж ні: запитів од військових у громади надходить іще більше. А де обіцяний мільйон українських дронів, досі не знає ніхто. Та й то ще не все: виявляється, тільки 70 відсотків коштів отого «силового» ПДФО спрямовано за призначенням — отакої!

На місцях категорично не хочуть із цим миритися. Нині відбуваються збори регіональних відділень Асоціації міст України, на яких міські та селищні голови оприлюднюють свою позицію щодо викликів, котрі, наче снігова куля, накочуються на громади. В тому числі висловлюють це народним депутатам, яких запрошують, аби, так би мовити, наблизилися до народу.

Звісно, в кожної громади своя специфіка та рівень проблем, що дошкуляють найбільше. Однак є системні, які створюють враження серйозного наступу на місцеве самоврядування, аж до його фінансового паралічу.

Наші сусіди-поляки, досвідом децентралізації яких Україна скористалася, давно вивели просту формулу: в самоврядування є рівно стільки повноважень, скільки є грошей для їх здійснення на території громади. І вона надактуальна для нас, особливо під час війни! Бо повноваження, підкріплені фінансовим ресурсом, — це про життя навіть у найвіддаленіших куточках України.

Таких, скажімо, як невеличка Острожецька сільська територіальна громада на Рівненщині, що впритул підступає до Волині.

«На нашій території, — розповідає її голова Тарас Гордійчук, — не дислокуються військові частини. Та для нашої громади критично важливі ті 700 тисяч «силового» ПДФО, які ми мали раніше, адже це давало змогу розв’язати бодай якісь нагальні проблеми. Тепер нас роздягнули до нитки. Тому вкрай важливо повернути громадам принаймні «силове» ПДФО. Далі: в Держбюджеті-2025 пропонують залишати на місцях уже не 64 відсотки податку на прибуток, як раніше, а тільки 60. Там відщипнуть, там зріжуть: словом, грошей меншає, а повноважень додається. І як їх реалізовувати?»

Щодо місцевих податків, котрі сьогодні адмініструє податкова, висловлює далі свій біль Тарас Гордійчук, то там ситуація абсолютно ненормальна: мертві «оживають», і їх змушують платити, це без жартів! Або людина, яка давно продала хату та землю, ще багато років поспіль отримує повідомлення на сплату податків. Звісно, коли йдеться про місцеві податки, як-от земельний чи майновий, їх мають адмініструвати на місцях. Для цього потрібні повноваження у формуванні та веденні муніципальних фіскальних реєстрів та постійний обмін інформацією з представництвами податкової на місцях. Бо сьогодні ми почуваємося радше як антагоністи, аніж партнери.

Саме тому Асоціація міст України застерігає від необдуманого скорочення мережі податкових інспекцій та підрозділів з обслуговування податків у громадах, на що вкотре націлився уряд. Це, кажуть, не лише негативно позначиться на якості обслуговування українців, а й поглибить утрати бюджетів усіх рівнів — просто через недостатнє адміністрування. Невже для Печерських пагорбів це «вища математика»? І як взагалі можна, власне, рубати курку, що несе золоті яйця?

Величезна проблема на місцях — зібрати адекватні надходження за землю, попит на яку є. Але ж іще 3 листопада 2021 року уряд затвердив таку методику нормативно-грошової оцінки ділянок, яка в рази знижує надходження саме до місцевих бюджетів (наприклад, за землі оздоровчого призначення чи кар’єри). Причому без жодної компенсації втрат. От і виконуйте повноваження! Що ж виходить: однією рукою розпинають голів громад за розширення бази оподаткування, а другою під корінь підрубують їхні можливості?!

Йдемо далі. У проєкті Держбюджету-2025 передбачено 12,2 мільярда гривень на компенсацію різниці в тарифах, що виникає через встановлений державою мораторій на їх підвищення, зокрема на тепло- та водопостачання й водовідведення для населення. Певна річ, вона стосується тих громад, жителі яких одержують цю послугу. Втім, тут таки хочуть цю суму відібрати. Не прямо — завуальовано: в абзаці 16-му пункту 3-го Прикінцевих положень законопроєкту «Про Державний бюджет на 2025 рік» (№12000 ) Мінфін пропонує… виключити правові підстави для відшкодування різниці в тарифах! Наче в наперстки з країною грається. Небезпечні це ігри, люди!

Тим часом, як слушно зауважують в Асоціації міст України, сума отієї, щороку обіцяної і досі невідшкодованої різниці в тарифах становить уже 64 мільярди гривень!

«Верховна Рада не наближає, а віддаляє перемогу, намагаючись забрати ще 4 відсотки ПДФО в громад. Пригадуєте, торік ми вже чули про мільйон дронів? Тоді як дронами хлопців забезпечують громади, волонтери. Сьогодні в мене понад 800 запитів на купівлю дронів. Зниження доходів громад пропорційно зменшить і наші можливості допомагати військовим, вирішувати соціальні проблеми родин полеглих, ветеранів та військовослужбовців. Маємо відстояти 64 відсотки ПДФО, повернути в громади його силову складову та унеможливити вилучення реверсної дотації», — переконаний міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Втім, замість прислухатися до голосів із місць, що лунають в унісон з різних куточків України, центральна влада продукує ще одну «новелу»: розширити повноваження Рахункової палати на органи місцевого самоврядування — такий собі спосіб притиснути не згодних із «генеральною лінією». АМУ застерігає, що це суперечить ст. 98-й Основного Закону України, яка чітко визначає повноваження цієї структури: контроль від Верховної Ради за використанням коштів Держбюджету. Крапка.

Отакий наступ на місцеве самоврядування, із перспективою подальшого зростання податків! Бо ще не встиг Президент підписатися під збільшенням податків, зокрема військового збору (який сплачують виключно ті, хто працює по-білому), як пан Гетманцев розповідає нам про підвищення ПДВ.

«Яке ПДВ? Це ж найбільш корупційний податок, його взагалі треба прибрати, якщо хочемо вижити в цих жорстких реаліях!» — справедливо обурюється голова Острожецької громади на Рівненщині Тарас Гордійчук.

А міський голова Дніпра Борис Філатов був змушений записувати відео із криком душі. Стверджує, що його тепер уже колишнього заступника Михайла Лисенка, який помер від обширного інфаркту, звели зі світу так звані «правоохоронці»: нескінченними переслідуваннями, обшуками та цькуваннями. Це роблять ті, серед яких найбільше «інвалідів»… І кому зась на передову, натомість «зелене світло» кошмарити і бізнес, і місцеву владу. Що це, як не цілковита дискредитація та знищення місцевого самоврядування в Україні?

28 жовтня бюджетний комітет розглянув проєкт Держбюджету-2025, який до кінця жовтня має ухвалити парламент у першому читанні. Так от, за збереження 64% ПДФО та реверсу в бюджетах громад не вистачило двох голосів...

Зате цілком вистачило для збільшення фонду оплати праці прокурорів на… 2,7 мільярди (!): на тлі псевдоінвалідностей та пенсій по 50-60 тисяч за вислугою років і купи кримінальних справ. Це вже не дно, — суцільна прірва…