Вівторок, 5 листопада 2024 року № 45 (20089)
http://silskivisti.kiev.ua/20089/print.php?n=54682

  • Неоголошена війна

Фронт «посипався»?

Михайло ВЕДМІДЬ.

АМЕРИКАНСЬКЕ видання The New York Times укотре збурило хвилю на інформаційному фронті російсько-української війни. За словами високопоставлених чиновників США, з якими спілкувалися журналісти, у секретній частині свого плану перемоги Зеленський попросив як складову «пакета неядерного стримування» ракети «Томагавк»», дальність яких становить 2400 кілометрів.

При цьому у публікації стверджується, що досі жодна країна не погодилася на застосування українськими захисниками західного далекобійного озброєння для ударів по цілях на території країни-агресора. Так само ніхто ще не підтримав запрошення України в НАТО до закінчення війни.

Тож заокеанські експерти та аналітики припускають, що справжніми адресатами плану перемоги є… самі українці. «Зеленський може використати свої жорсткі позиції, включно з нещодавнім зверненням до парламенту, аби показати українцям, що він зробив усе, що міг, підготувати їх до того, що Україні, можливо, доведеться піти на угоду, і дати українцям зручного цапа-відбувайла — Захід».

На цю публікацію американської газети Зеленський відреагував в інтерв’ю засобам масової інформації Північної Європи. «Ви бачите, що зараз відбувається у ЗМІ. Вони говорили, що Україна хоче або хотіла отримати багато ракет типу «Томагавк» тощо. Але це була конфіденційна інформація між Україною та Білим домом. Як розуміти ці повідомлення? — запитав Президент України і сам дав відповідь: — Це означає, що між партнерами немає нічого конфіденційного».

Він пояснив журналістам, що в межах плану перемоги попросив міжнародних партнерів надати пакет зброї дальнього радіуса дії — за умови, що Україна скористається нею, тільки якщо рф не припинить війну і подальшу ескалацію. «Я сказав, що це превентивний метод. Мені відповіли, що це ескалація», — зазначив політик.

Відреагували на ситуацію і в москві. Глава російської дипломатії сергій лавров, коментуючи бажання нашого очільника одержати від США «Томагавки», нахабно і по-хамськи заявив: «Ми не можемо займатися ворожінням на кавовій гущі, тим більше ворожінням на тій субстанції, якою іноді користується Президент України. Але те, що його вимога «Томагавків» викликала збентеження у Вашингтоні, це нам відомо. Тому, я думаю, вони чудово розуміють, з ким мають справу». Ну а далі трохи загадково зазначив: «Певен, що задля гарантування безпеки США, американського народу, аби не наражати його на жодні ризики, вони битимуть його по руках, коли він продовжить намагатися втягнути Сполучені Штати у війну проти росії».

Саме так і сказав! І це — на тлі постійних заяв і тверджень путіна, що росія в Україні воює не з Україною, а з країнами НАТО на чолі зі США! Такий ляп глави росдипломатії можна пояснити або ментальною втомою, або обмовкою по Фрейду — про що підсвідомо думає, те і ляпнув. Ні логіки, ні здорового глузду. Ну а про совість нема що й казати.

Минулого вівторка, 29 жовтня, Верховна Рада затвердила укази Президента Зеленського про продовження дії режиму воєнного стану і строку загальної мобілізації ще на 90 днів — до 7 лютого 2025 року. Виступаючи у парламенті, секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Литвиненко повідомив, що загалом до Сил оборони було призвано 1 мільйон 50 тисяч громадян. Планується призвати ще 160 тисяч осіб. За словами Литвиненка, мобілізація такої кількості людей дасть змогу укомплектувати військові частини до 85%. Тут важливо, щоб було чим озброїти новопризваних військовослужбовців. А з цим, як не так давно інформував Зеленський, у нас були проблеми.

Проблемною видається і ситуація на фронті, де ворог попри величезні втрати у живій силі та техніці продовжує просуватися в глиб нашої території. Про окупацію Селидового 29 жовтня заявив журналіст і військовий блогер Юрій Бутусов. За його даними, ворог зайшов до центру міста. Під контроль узято район багатоповерхової забудови, що фактично означає втрату міста. Аналітики українського моніторингового каналу DeepState оновили карту бойових дій вночі 3 листопада, зазначивши, що росіяни окупували села Вишневе, Зоряне, Курахівка, Шахтарське і Ясна Поляна, що на Донеччині.

28 жовтня в інтерв’ю політику та блогеру Бориславу Березі генерал-майор Дмитро Марченко заявив: «Я не відкрию військової таємниці, якщо скажу, що фронт у нас посипався. На жаль, у Селидове вже зайшли «орки», і вони вже там закріплюються. Я думаю, що найближчим часом вони обійдуть його кільцем і захоплять повністю, що дасть їм тактичний вихід на Покровськ. Це дуже для нас погано. Сказати, чому так відбулося? Скоріше за все, по-перше, це нестача боєприпасів, озброєння. По-друге, це люди. Немає людей, немає поповнень. Люди дуже-дуже заморені, вони вже просто не витягують ті фронти, на яких знаходяться. І третє — це розбалансування управління. Те, що зараз відбувається, я скажу, що так не має бути точно».

Цю заяву прокоментував секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко. За його словами, можна по-різному трактувати, що саме генерал мав на увазі: «Дійсно, ми зараз втрачаємо територію, і ми бачимо, що ми не можемо зупинити ворога. Це він мав на увазі щодо «фронт посипався». Для мене особисто я так сприймаю: «фронт посипався» — це коли противник стрімко врізається на десятки кілометрів в нашу оборону. Наприклад, якби він був уже в Харківській області, глибоко — в Дніпропетровській, це називається «фронт посипався». Коли колони противника заходять і створюють осередки для охоплення наших угруповань».

За словами нардепа, зараз Україна втрачає території, а противник має тактичний успіх, оскільки оборона нашої країни нестійка. Водночас Костенко розповів, що знає Марченка відтоді, як вони разом служили у 79-й бригаді у званнях старшого лейтенанта та лейтенанта. «Авторитетний і правильний командир, людина була на своєму місці», — охарактеризував генерала нардеп.

У ранковому зведенні Генштабу ЗСУ від неділі, 3 листопада, зазначається: «Протягом минулої доби на фронті зафіксовано 173 бойові зіткнення. Найбільше атак ворог здійснив на Курахівському та Покровському напрямках». Українські захисники тримають оборону та відбивають атаки окупантів.