• Людина та її справа

Лозу треба плекати

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Настоятель Ніжинського Спасо-Преображенського храму отець Петро Гавриш перетворив занедбане церковне подвір’я на квітучий сад, в якому, крім фруктових дерев, зростає розкішний виноград 35 сортів. Кожен є унікальним, за яким потрібен особливий догляд. Складно повірити, що такі гарні наливні і смачні грона можливо вирощувати на Півночі України.

СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ храм у народі ще називають «Тарасовою церквою», бо тут на шляху з Перербурга до Канева зупинялася процесія з труною Тараса Шевченка. Тривалий час пам’ятка архітектури перебувала у занедбаному стані, але, відколи храм передали українському духовенству, почалася робота з його відновлення.

Для настоятеля отця Петра це його перший і єдиний храм. Разом із церквою священник отримав у спадок подвір’я, на якому, крім сміття, нічого не було. Нині ж тут буяє молодий сад. Серед дерев, які зуміла вмістити в собі та невелика площа, — три ряди молодого винограднику. Найстаршим кущам шість років, наймолодшим — три. Висаджував їх та доглядає за ними особисто настоятель.

«Виноград — це мої захоплення і відпочинок, — говорить отець Петро. — Почалося все з найпершого куща сорту Преображення, який я висадив навпроти вівтаря. Є ще також сорт Божий Дар. На деякі кущі прищепив по три сорти. Усі мої грона дають гарний врожай і на смак не гірші за ті, що зростають на півдні».

Виноградарській справі отець Петро навчався самостійно. Священник має технічну освіту, закінчував Київський політехнічний університет, але, мабуть, має вроджений хист до садівництва. Каже, що воно для нього своєрідне мистецтво.

А починав «творити» Петро Гавриш із персиків.

«Був такий період у моєму житті, коли я працював за кордоном, в Іспанії. Там будував православну церкву, а паралельно плекав кілька персикових дерев, — пригадує духівник. — А виноградарством почав займатися, коли повернувся у Ніжин».

За словами отця Петра, садівництво потребує чималих знань і зусиль. А ще — любові. «Якщо ви себе примушуєте цим займатися, то краще і не починати, — наголошує священник. — Кожного дня треба підходити до винограду і з ним вітатися. Лозу слід саме плекати — це найвлучніше слово. За турботу, любов і щоденну працю вона віддячує рясними плодами».

Отець Петро каже, що не рахував, скільки конкретно він збирав із однієї лози, але припускає, що близько 15 кілограмів.

«А взагалі дорослий кущ має давати 30-40 кілограмів ягід, — пояснює він. — Але для цього, повторюю, треба за ним доглядати».

Усе вирощене в церковному саду настоятель Спасо-Преображенського храму здебільшого роздає. Завжди пригощає солодкими плодами та ягодами своїх парафіян, із якими славить Господа однією великою родиною.