• Неоголошена війна

Світ на роздоріжжі

Михайло ВЕДМІДЬ.

ГОЛОВНОЮ подією минулого тижня стали результати президентських виборів у США, на яких переконливо переміг Дональд Трамп. Настільки переконливо, що вже наступного дня новообраному лідерові американського народу з усіх усюд посипалися привітання від його чинних колег з усього світу. Привітали очільника республіканців, тим самим визнаючи його перемогу і свою поразку, і керманичі демократів — його конкурентка на виборах Камала Харріс та поки що чинний президент Джо Байден.

Одразу ж на порядку денному в багатьох ЗМІ постало питання, як Дональд Трамп виконуватиме свою обіцянку досягти миру в Україні «за 24 години». Тобто за яким планом, якими конкретними діями він збирається це зробити. Ну а оскільки раніше новообраний президент про конкретику в цьому питанні майже нічого не говорив, то почали з’являтися різні припущення, версії і здогади. Серед численних варіантів «плану встановлення миру» особливу увагу викликав опублікований виданням The Telegraph. Бо він був викладений нібито трьома співробітниками штабу Трампа.

Згідно з цим планом, новий президент може закликати європейські та британські війська забезпечити стабільність у 800-мильній (1200-кілометровій) буферній зоні між російською та українською арміями в рамках плану «заморожування» війни між двома країнами. Цей план передбачає, що нинішня лінія фронту буде сталою, а Україна погодиться відкласти свої амбіції щодо вступу до НАТО на 20 років. В обмін на це США наповнять Україну зброєю, аби утримати росію од відновлення війни. США не надаватимуть військ для патрулювання та охорони буферної зони, а також не фінансуватимуть її. «Ми не відправляємо американських чоловіків і жінок підтримувати мир в Україні. І ми не будемо за це платити. Нехай це роблять поляки, німці, британці та французи», — сказав член команди Трампа.

А от інший член команди переможця американських президентських виборів не став ховатись за інкогніто. Радник Трампа із 2016 року і стратег Республіканської партії Браян Ланза в ефірі програми «Вікенд» на BBC World Service заявив, що нова адміністрація зосередиться на досягненні миру в Україні, а не на тому, щоб дозволити Україні повернути окуповані Росією території. Він повідомив, що адміністрація Трампа звернеться до Володимира Зеленського з проханням представити свою версію «реалістичного бачення миру». І пояснив: «Якщо президент Зеленський сяде за стіл переговорів і скаже, що ми можемо досягти миру, тільки якщо у нас буде Крим, він покаже нам, що він несерйозно ставиться до цього... Коли Зеленський каже, що вони припинять бойові дії, що мир настане лише тоді, коли Крим буде повернуто, у нас є новина для президента Зеленського: Криму більше немає… І якщо це ваш пріоритет — повернути Крим і змусити американських солдатів воювати, щоб повернути Крим, то ви самі по собі».

Ланза не згадував про окуповану частину Сходу України, але був дуже відвертим: мовляв, повернення Криму Україні є нереалістичним і «не є метою Сполучених Штатів». Невже це таке своєрідне розуміння прин-ципу «нічого про Україну без України»?

Втім, згаданий варіант не є остаточним (або частиною) американського «плану миру». Тож треба почекати. Причому, судячи з усього, не так уже й довго.

Тим часом ситуація на фронті для ЗСУ стає дедалі складнішою. Окупанти продовжують просуватися на Донбасі. За оцінками аналітиків проєкту DeepState, тільки минулого місяця, у жовтні, вони захопили близько 500 кв. км — це найбільший показник від 2023 року.

Важкі бої тривають не тільки на Сході та Півдні України, а ще й на півночі й навіть поза межами нашої країни — на території країни-агресорки. Речник оперативно-тактичного угруповання військ «Сіверськ» полковник ЗСУ Вадим Мисник деталізував, що росіяни застосовують на Курщині таку ж тактику, що і на Донбасі, і на півдні нашої країни: «Вони в нуль виносять свої населені пункти, б’ють по своєму населенню, по домівках своїх людей. А потім здійснюють м’ясні штурми».

За його словами, наступальні штурмові дії ворога не припиняються, окупанти концентрують у регіоні живу силу і техніку. Українські сили фіксують за добу приблизно 40 КАБів по району, контрольованому Силами оборони України в Курській області. «Наші підрозділи задіюють тактику активної оборони. Такі бойові дії мають маневрений характер, що дозволяє використання максимального арсеналу зброї, яка в нас є. І враховуючи природні умови тут, саме рельєфні умови, ми завдаємо ворогу максимальних утрат», — поінформував речник.

Підбиваючи підсумки операції у Курській області, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначив: «За майже три місяці операції станом на 5 листопада 2024 року втрати противника на Курському напрямку в особовому складі становлять 20 842 особи, з них: ліквідовано — 7905, поранені — 12 220, полон — 717». За його словами, було знищено 1101 одиницю озброєння і військової техніки ворога. З них 54 танки, 276 бойових броньованих машини, 107 гармат та мінометів, п’ять РСЗВ і 659 одиниць автомобільної техніки.

Головнокомандувач повідомив, що Росія зосередила на Курщині 45 тисяч військових і намагається збільшити їх кількість. «Власних військ Росії на цей напрямок не вистачає, тому вони намагаються залучити туди військових із Північної Кореї», — сказав Сирський.

На жаль, окупанти воюють не тільки із Силами оборони України на фронті. Ведуть вони й терористичну війну проти цивільних українців у мирних містах і селах, щодня атакуючи їх дронами та ракетами. У п’ятницю, 8 листопада, в мережі з’явилося повідомлення від Z-блогера Alex Parker Returns, в якому йдеться про те, що Росія нібито припинить масовані ракетні удари по Україні із застосуванням стратегічної авіації.

У відповідь на це керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко наголосив, що не варто вірити інформації, яку поширюють російські агітатори. «Щодо ракетних обстрілів. Менше вірте російським пропагандистам. У пості «паркера» закладений ультиматум. Ворог накопичує ракети на аеродромах стратегічної авіації. Кількість уже дозволяє здійснити обстріл, також готова і сама авіація», — написав Коваленко і закликав українців «бути до цього готовими».

Що ж, порада не з оптимістичних. Але такі реалії життя. І смерті. Наглої та передчасної — хоч на фронті, хоч у тилу...