Нехай вчаться етиці й доброті

Микола ЮРЧИШИН.

ТЕПЛОГО листа надіслала нещодавно до редакції Любов Зоряна із Синьооківки Золотоніського району Черкащини. Наша передплатниця пише: «Давно не доводилося тримати в руках газету «Сільські вісті», хоча пам’ятаю це видання ще з дитинства. Темп міського життя, робота, пов’язана з фінансами, інші справи не залишали часу на видання про село та події, які там відбуваються. Але тепер, коли я більше живу в селі, ніж у місті, разом із мамою, якій дев’яносто чотири, перечитуємо газету до останньої літери.

Синьооківка, в якій я живу, дуже змінилась за останні десятиліття. Класична схема: молодь не залишається тут — нема роботи. Все господарство розпродане, школу закрили, садочок за сім кілометрів... Так тепер живе не одне село. Та я про інше. В нашому населеному пункті залишилися люди, які присвятили себе нескінченно важкій праці, заробивши мізерне пенсійне забезпечення. В різні роки пенсії доставляли листоноші. Були в цьому і свої переваги, і недоліки. Але коли розв’язали проблеми з доставкою пенсій, оплатою платежів за газ, електроенергію, підпискою періодичних видань — то вже було радості в старшого покоління! Ще не так давно треба було йти до приміщення пошти, яка працювала двічі на тиждень. Не кожна старенька людина могла долати такі відстані, та ще й вистояти у черзі не одну годину. Послуга, яку ввела до свого переліку Укрпошта, на моє переконання, надзвичайно важлива. Тепер курсує трьома селами — Синьооківка, Кривоносівка та Пальміра маленьке авто з абревіатурою пошти. І двічі на тиждень привозить радість для зболілих душ пенсіонерів та одиноких людей. Мабуть, світ так і балансує, що поміж добрих людей є інші. Так от, добрі дісталися нам. Вони працюють у ПВПЗ №96. Начальник відділення Світлана Василівна Щербина та водій Юрій Володимирович Сербин. Це команда. Це поштарі, яким притаманні людяність, доброта та повага до літніх людей. Пенсія — це святе! А передплата видань, прийом комунальних платежів, доставка свіжого хліба двічі на тиждень? В їхньому «будиночку» є все необхідне. Якщо в мене крамниця за півтора кілометра і я ще спроможна доїхати туди на велосипеді, то це добре. А якщо пенсіонерка на двох ціпках мешкає за три кілометри від центру? Ось і виручає екіпаж хорошою справою наших шановних пенсіонерів.

Двічі на тиждень тобі запропонують і хліб із булочками, і ковбаску з сумки-холодильника, і цукерки з печивом, і каву. А ще всі господарські товари та приправи до сезонних городніх заготовок. Наші поштовики привітні та уважні, здатні зрозуміти потреби жителів села. Це прекрасний досвід, який у нашому сьогоденні на вагу золота. І нехай цей досвід переймають інші відділення. Нехай вчаться етиці та доброті».

А ось ще слова вдячності за сумлінну працю листоноші пересувного відділення зв’язку Марії Василівні Дзябак та водієві Ігореві Анатолійовичу Хорольському, котрі обслуговують Новий Мерчик Богодухівського району Харківщини. Від імені односельців їх надіслав до редакції багаторічний передплатник «Сільських вістей» Микола Миколайович Полях. «Наші поштарі є зразковими в окрузі, — написав він. — Вони підвозять кореспонденцію до кожного двору, скажуть добре слово кожному, запропонують продовольчі та промислові товари, допоможуть сплатити за комунальні послуги. Саме на таких самовідданих працівниках мала б триматись Українська пошта. Хочеться, щоб інші вчились, як потрібно виконувати свої обов’язки».

Ми цілком погоджуємося з нашими дописувачами і плекаємо надію, що так воно й буде. Саме на такі кадри чекають поштові відділення, а залучити їх можна, пропонуючи достойні зарплати. Чи чуєте, пане Смілянський?