• Про це говорять

Хочу бути котом!

Нове слово «квадробери» в багатьох на слуху. Так називають дітей (квадроберами можуть бути й дорослі, але це вже тема для медичних видань), які надівають маски котів, собак чи лисиць, чіпляють на себе хвости й ходять на руках і ногах, імітуючи ходу та стрибки тварин. Дехто навіть прагне споживати корм для тварин і «вигулюватися» в парку за розкладом. Редакція «Нової української школи» поспілкувалася з батьками, чиї діти захопилися квадробінгом, і з тими, чиї діти постраждали від нападу квадроберів. А також обговорила це явище з дитячим та підлітковим психологом Зінаїдою Саяпіною.

«МЕНІ зателефонував син і сказав, що на перерві грався на баскетбольному майданчику, аж раптом за ним почала бігати дівчинка-квадроберка і вкусила його за спину, — розповідає мама постраждалого школяра Марія Романчук. — Поскаржився, що тепер у нього болить спина, і він хоче додому. Я запитала, чи розказав він про це класній керівничці. Так, але вона відповіла, що не знає цієї дівчинки, бо син навчається у 5-му класі, а вона — в 7-му. Тобто у школі ніяк не відреагували на інцидент. Наступного разу, коли ця семикласниця бігала за моїм сином знову, втрутилася старшокласниця, зробила їй зауваження, розтлумачила, що можна робити, а що ні. За якийсь час дівчинка-квадроберка попросила вибачення в сина».

Зараз у мами Марії немає до неї претензій, але їй хотілося б побачити реакцію шкільної адміністрації. Наприклад, щоби психологи чи класні керівники обговорили з учнями це захоплення. Адже квадробінг набирає популярності. А з історії Марії Романчук бачимо, що захоплення квадробінгом може зашкодити іншим.

«Це нова субкультура, якою здебільшого захоплюються діти 8-10 років, — пояснює Зінаїда Саяпіна. — Вони знаходять у цьому розвагу та спільноту з подібними інтересами. Утім, діти захоплюються певними субкультурами чи спільнотами не просто так. Якщо вдома дитині некомфортно, бракує уваги батьків, а в субкультурі, де діють певні правила, є подібні люди, то дитина знаходить у ній комфорт і можливість проявити себе».

Зінаїда Саяпіна вважає, що квадробінг має свої позитивні та негативні риси. З хорошого: діти проводять час на свіжому повітрі, а не за ґаджетами; займаються гімнастикою, акробатикою тощо, що дає їм змогу позбутися тривожності завдяки фізичній активності; деякі діти роблять маски і костюми самостійно, що розвиває творчі навички.

Із негативного у квадробінгу таке: дитина начебто деградує до рівня тварини; це дивний спосіб самовираження; це небезпечно для інших людей.

«Самореалізація може бути різною. Хтось співає, хтось захоплюється математикою, а хтось хоче бути тваринкою, — розтлумачує Зінаїда Саяпіна. — Цю тенденцію я спостерігала ще за рік-півтора до пандемії ковіду, коли діти 6-7 років розповідали, що хочуть бути котиками. Бо вдома в них була кицька, яка мала чудове життя: спала, їла, гуляла. Дитина теж хоче легкого і зрозумілого життя. А в батьків, бабусь і дідусів воно значно важче…».

У СОЦМЕРЕЖАХ можна знайти чимало порад, як батькам реагувати на квадробінг. Дехто певний, що варто підтримувати дитяче захоплення, купувати маски, хвости та інші атрибути. Мовляв, так у неповнолітнього швидше притлумиться відчуття чогось незвичайного. «Три місяці тому донька (11 років) дивилась відео, як діти займаються квадробінгом, — розповідає мама квадроберки Тетяна. — Спершу донька попросила купити їй білі картонні маски на обличчя. Ми купили три штучки. Вона їх розмалювала, а пізніше захотіла ще лапки і хвостик. Чоловік був проти, але я пояснила, що коли не підтримаємо дитину, то вона однаково проситиме, через що розпочнуться сварки, а хіба це на користь? Ми дозволили доньці погратися з іншими дівчатами в котика й лисичку. Все літо вони скакали у дворі, а тепер це захоплення вже в минулому».

Тетяна додає, що донька сприймала квадробінг саме як гру, можливість провести час із подружками на вулиці. Мама по змозі спостерігала за тим, як граються діти, аби їх ніхто не ображав. «Вони влаштовували перегони — хто далі стрибне тощо. Це для мене було не те щоб заняття спортом, але все-таки краще, ніж діти сиділи б удома за телефонами, — повідала жінка. — Я просила доньку, аби вони не виходили на дорогу, не чіпали сторонніх і нікого не ображали».

У випадку Тетяни «пройти» через квадробінг допомогли взаєморозуміння з дочкою і домовленість, як саме можна себе поводити.

Серед порад є і радикально протилежні: пригрозити дитині, що її відведуть до лікаря. Деякі батьки, чиї діти захопилися квадробінгом, рішуче боролися з бажанням нащадків надіти маску і стрибати на чотирьох кінцівках, наче кішка. Але чи додало це довіри у стосунки між батьками й дітьми? Найімовірніше, заборона віддалить дитину від сім’ї. Син чи донька шукатиме різні варіанти втілення свого бажання потай від дорослих.

ЯКЩО мама й тато бачать, що дитина захопилася квадробінгом, то варто дотримуватися певного алгоритму реакцій і дій.

По-перше, розмовляти із сином чи донькою. «Треба запитати дитину, що саме їй подобається у квадробінгу — стрибати та вдягати цікаві костюмчики або ж нявкати? Чи прийшло це захоплення тому, що ним цікавляться друзі, чи це власне бажання дитини? Також розпитати, звідки вона про це дізналася. Можна розповісти про свій дитячий досвід, чим захоплювалися батьки», — роз’яснює Зінаїда Саяпіна.

По-друге, варто сприйняти нове дитяче захоплення, але обговорити правила квадробінгу. Наприклад, запропонувати займатися ним із друзями в малолюдних місцях, щоб нікого зі сторонніх (дітей та дорослих) не провокувати на агресію. Під час гри або виконання акробатичних трюків не шкодити ні собі, ні іншим.

Іще один крок: якщо дитина просить купити одяг для квадробінгу, то ліпше погодитися, вибрати його разом із нею. У такий спосіб вдасться уникнути протиставлення дитини іншим квадроберам, які матимуть відповідні костюми.

Проте навіть якщо між батьками та дітьми існує певна домовленість щодо квадробінгу, дитина може її порушити, адже вплив компанії часто перекреслює всі правила й домовленості, особливо якщо у підлітка нема авторитетного дорослого, якому він довіряє. Коли ж батьки відчувають, що не впораються самостійно із проблемою, не мають довірливих стосунків із дітьми, то доцільно звернутися по пораду до психолога.

Утім, запевняють психологи та педагоги, з часом мода на цю субкультуру мине, як було раніше з багатьма іншими. Ажіотаж довкола квадробінгу створений штучно, переважно соціальними мережами. Проте в будь-якому разі батьки мають бути з дитиною на всьому шляху — від початку захоплення квадробінгом аж до часу, коли цей інтерес зникне або з’являться інші захоплення.