Король Артур і лицарі дронів

Олексій Яровий.

Воїн Артур, який керує дронами.

Безпілотні системи вже давно змінили ведення повномасштабної війни і стали панувати в небі, контролюючи те, що відбувається на землі. Військовий Артур — король на цьому полі бою, який захищає свою країну і свій народ.

_{Північні зомбі}

ІЗ ХЛОПЦЯМИ з батальйону безпілотних систем однієї з бригад ми роздивляємося відео, зняте нещодавно дроном. На ньому осіннє пожухле поле, через яке прямує російський окупант. Ось на нього з безпілотника скидають гранату, а він навіть не смикнувся. Потім сам же наступає на міну і за мить корчиться на українському чорноземі.

— Іноді дивуєшся, як деякі підрозділи поводяться під час штурмів, — каже командир підрозділу дронів Артур (на фото автора). — Біля них — розрив, а вони навіть не пригинаються, переступають через тіла своїх і йдуть далі, мов зомбі.

Інший боєць розповідає про випадок, коли росіяни йшли в атаку через болото тут неподалік. Передні топляться, а наступні не рятують їх, а по тілах ідуть далі. Той, хто знає російську історію, не дивується. Для московитів людське життя ніколи не було цінністю. Коли Україна перебувала у складі СРСР — фактично їхньої держави, то трупами й наших людей гатили болота і річки під час наступів. При форсуванні Дніпра в 1943 році, розповідали очевидці, вода була червона від крові «чорносвитників»…

— Нічого не змінилося, — стверджує хлопець, що разом із нами переглядає відео. — На початку повномасштабної війни московити клали у штурмах тих, кого мобілізували на Луганщині й Донеччині…

А я додаю, що коли наше військо не вистоїть, то окупанти мобілізують сотні тисяч чоловіків в Україні й пошлють завойовувати ненависну їм Європу. Ніхто не сховається. Саме тому Артур, його хлопці, тисячі таких, як вони, протистоять московській орді, аби нічого подібного не сталось, і допомагають нашій піхоті тримати оборону.

_{Кара з неба}

АРТУР родом із Рівненщини. У спадок від батька йому дісталися золоті руки, від матері — щирість і доброта. Мама загинула в автокатастрофі десять років тому, отож хлопець спізнав чимало лиха і страждань ще в молодому віці. За освітою Артур ландшафтний дизайнер. Після закінчення коледжу, що знаходиться неподалік Києва, десять років працював за фахом, заробляв добру копійку, впорядковуючи садиби довкола столиці. А потім почалась найжорстокіша війна в Європі… Тепер, «літаючи» над ворожими позиціями, Артур вивчає ландшафти Донбасу, а його цивільна професія допомагає знаходити ворога, що добре маскується в лісосмугах, очеретах і виритих «лисячих» норах.

На війні хлопець із квітня 2022 року. Починав розвідником. Корегував вогонь артилерійської батареї, визначаючи азимути у звичайний монокуляр — бусоль. Коли у підрозділі з’явилися «крила», управляв «Фурією», розвідував позиції ворога. «Мені не подобалося… — зізнається Артур. — Ти залітаєш у тил, бачиш багато, але нічого не можеш вдіяти, коли артилерія б’є неточно».

Навіть знамениті американські «Хаймарси», за словами бійця, трапляється, не влучають, бо ракети до них, які наводяться через супутник, розроблялися ще в дев’яності роки, а російські засоби радіоелектронної боротьби новіші… Бувало, своїм безпілотником українці підсвічували цілі, але московити відводили ракети вбік. А кожна ж коштує мільйон доларів.

— Я хотів бити ворога, а не спостерігати за цим, — продовжує Артур. — Отож, коли почалося масове застосування безпілотників, вирішив стати оператором FPV-дрона.

Це літальні апарати, оснащені функ­цією «вид від першої особи» (First Person View — скорочено FPV). Оператор керує безпілотником за допомоги пульта й бачить місцевість у реальному часі завдяки спеціальним окулярам. Варто зазначити, що FPV-дрон — це не військова техніка. Такі БПЛА в цивільному житті використовують, наприклад, у спортивних перегонах. Масове застосування FPV-дронів у бойових діях між українськими та російськими силами докорінно змінило картину сучасної війни. Одним або кількома дешевими дронами може знищити техніку вартістю мільйони доларів.

Спершу, ще перебуваючи в артилерійському підрозділі, Артур вчився керувати на симуляторі, далі замовляв у Китаї запчастини й сам складав FPVішки… Словом, коли перейшов у піхотну бригаду, то вже мав певний досвід. Таких бійців у підрозділі було небагато, отож Артуру довірили керувати взводом, який управляє дронами-камікадзе. Командир хлопця каже, що його підлеглий здатен із безпілотника закинути гранату для автоматичного гранатомета ВОГ просто в амбразуру ворожого доту.

— Нічого складного тут нема, — ніяковіє хлопець, — ми ж покоління, яке виросло на комп’ютерних іграх, а тому в нас хороша моторика рук… За місяць навчань і тренувань кожен може робити те саме, що я.

_{Люди і технології}

ЗА ОСТАННІЙ рік війна змінилася — над полем бою стали панувати дрони. Вони розвідують, уражують цілі, мінують територію перед окопами. З’являються безпілотні системи, на які встановлюють великокаліберні кулемети й гранатомети. Утім, усі ці технології не всесильні. Приміром, багато що залежить від погоди. Коли мокрий сніг налипає на лопаті й оптику, то не дуже повоюєш.

— До того часу, щоб замість людей воювали дрони, нам іще далеко, — певен Артур. — Звісно, я закидаю набої в нори і бліндажі, але якщо ворожий піхотинець добре обладнав позицію, то можна витратити день, аби поруйнувати його укриття, та й то не факт, що вдасться.

За словами хлопця, люди — це головне на війні, бо коли немає бійця в окопі, то всі технології не мають сенсу. Якими крутими ми не були б, проте якщо від позиції до позиції кілометри, то ворог просочується крізь наші порядки. Спробував невеликою групою в одному місці — не вдалося, заходить з іншого боку. Часто бредуть, не знаючи куди, за дроном, який їх веде… Дякувати Богу, в росіян поганий зв’язок і наші чують практично все, що відбувається в ефірі. «Якщо побачите бомжів, то це наші, а якщо добре екіпірованих бійців, то це хохли», — наставляє своїх підлеглих російський офіцер.

Є в окупантів, звичайно, підрозділи-злидні, але є і забезпечені та підготовлені. От якраз на моніторі видно, як заходить ворожа група через поле. Офіцер не жене їх матюками вперед, а ввічливо командує. Цей новий підрозділ складається з російської еліти. За ним полює наш дрон-камікадзе. На самісінькому краю лісосмуги, куди специ не встигли заховатися, бачу вибух, видно, що у ворога є поранені. Хоча буває, що безпілотник спізнюється.

Першими під час повномасштабної війни системно застосовувати FPV-дрони почали українці. Але ворог швидко вчиться. За словами Артура, на фронті в нас складна ситуація з російськими дронами. У них виготовлення FPV уже поставлено на потік, комплекси приходять налагодженими. Також боєприпаси в росіян заводського виробництва. А нашим військовим часто доводиться доналаштовувати безпілотники. І кожен взвод має свою майстерню, яка виготовляє боєприпаси, наприклад виплавляючи тротил із протитанкових мін.

Так чи інакше, Артур втішається тим, що його підрозділ допомагає піхоті вистояти, послабити ворожий тиск на позиції. А якщо людей стане трішки більше, то зможемо й зупинити ворога.