Архів
Четвер,
12 грудня 2024 року

№ 50 (20094)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Небайдужі

Соціальне і Боже служіння

Світлана УСАТЮК.

Івано-Франківська область.

ЖІНКИ і діти, які постраждали від війни і домашнього насильства, можуть тимчасово проживати у шелтері (тимчасове помешкання. — Ред.) Святої Ольги, що працює у Лисецькій громаді на Прикарпатті.

Опікується прихистком священник Православної церкви України Микола Горгула, який переїхав із Краматорська. Там у храмі, де він служив, до повномасштабного вторгнення планували відкрити кризову кімнату для тих, хто зазнав насильства. Завадила зробити добру справу активізація бойових дій. Тож довелося шукати безпечнішого місця, аби допомагати постраждалим.

— Виїхав я зі своєю багатодітною родиною із Краматорська на другий місяць після початку великої війни. Спершу перебували у знайомого священника на Львівщині. А потім громадська організація «Елеос-Україна», яка розвиває мережу закладів соціального служіння, запропонувала мені зайнятись облаштуванням шелтера у Лисецькій громаді, — розповідає Микола Горгула.

Прихисток розмістили у будівлі, в якій раніше була поліцейська дільниця. Споруду відремонтували і пристосували для перебування і потреб людей. Тут вони можуть проживати до пів року. Ввесь цей час із мешканцями закладу працює психолог, їм допомагають соціальні працівники. Із кожним охочим пожити у шелтері укладають угоду, дізнаються про його проблеми, консультують, куди можна звернутись, аби їх розв’язати. Пожильців забезпечують продуктовими наборами і засобами гігієни. Натомість від них вимагають дотримання правил, встановлених у шелтері.

— Вони повинні ставитися одне до одного з повагою, берегти майно, яким користуються, брати участь у реабілітаційних заходах. Приймаємо ми тільки жінок із дітьми, чоловіків нема. І загалом наш шелтер є закладом закритого типу, бо він має бути безпечним для постраждалих, — розказує Микола Горгула.

Шелтер розрахований на одночасне перебування в ньому п’ятнадцятьох людей. А за той період, відколи його відкрили, тут прийняли понад сто двадцять потребуючих. Серед них, за словами керівника закладу, були жінки, які повернулись із місць неволі, лікувалися від ВІЛ-інфекції. Проживали у шелтері також переселенці. Зокрема, зараз тут знайшла прихисток Віра. Жінка переїхала з Луганщини. Вона має серйозні проблеми зі здоров’ям, тож працівники установи допомагають їй оформити документи для отримання медичних послуг у новій місцевості. Микола Горгула має надію на те, що ця переселенка на Прикарпатті з часом адаптується і соціалізується.

Це вже вдалося самому священнику. У вільний від роботи у шелтері час чоловік переймається справами ради внутрішньо переміщених осіб, створеній у Лисецькій громаді. А ще у вихідні та святкові дні проводить служіння у храмі сусіднього села Старі Богородчани. Таким чином поєднує церковне і соціальне служіння, вважаючи це своєю місією у воєнний час.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Скасовано підвищення «заднім числом»
Читати
Планують «оптимізацію» медосвіти
Читати
Перебуватиме під вартою
Читати
Людям бракує грошей
Читати
Iмпорт перевищує майже вдвічі
Читати
Добре жити не заборониш
Читати
Можливі зміни до військового обліку
Читати
Ціни: молокопродукти
Читати
Ще один кандидат на приватизацію?
Читати
Понищено ворогом
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове