• Небайдужі

Соціальне і Боже служіння

Світлана УСАТЮК.

Івано-Франківська область.

ЖІНКИ і діти, які постраждали від війни і домашнього насильства, можуть тимчасово проживати у шелтері (тимчасове помешкання. — Ред.) Святої Ольги, що працює у Лисецькій громаді на Прикарпатті.

Опікується прихистком священник Православної церкви України Микола Горгула, який переїхав із Краматорська. Там у храмі, де він служив, до повномасштабного вторгнення планували відкрити кризову кімнату для тих, хто зазнав насильства. Завадила зробити добру справу активізація бойових дій. Тож довелося шукати безпечнішого місця, аби допомагати постраждалим.

— Виїхав я зі своєю багатодітною родиною із Краматорська на другий місяць після початку великої війни. Спершу перебували у знайомого священника на Львівщині. А потім громадська організація «Елеос-Україна», яка розвиває мережу закладів соціального служіння, запропонувала мені зайнятись облаштуванням шелтера у Лисецькій громаді, — розповідає Микола Горгула.

Прихисток розмістили у будівлі, в якій раніше була поліцейська дільниця. Споруду відремонтували і пристосували для перебування і потреб людей. Тут вони можуть проживати до пів року. Ввесь цей час із мешканцями закладу працює психолог, їм допомагають соціальні працівники. Із кожним охочим пожити у шелтері укладають угоду, дізнаються про його проблеми, консультують, куди можна звернутись, аби їх розв’язати. Пожильців забезпечують продуктовими наборами і засобами гігієни. Натомість від них вимагають дотримання правил, встановлених у шелтері.

— Вони повинні ставитися одне до одного з повагою, берегти майно, яким користуються, брати участь у реабілітаційних заходах. Приймаємо ми тільки жінок із дітьми, чоловіків нема. І загалом наш шелтер є закладом закритого типу, бо він має бути безпечним для постраждалих, — розказує Микола Горгула.

Шелтер розрахований на одночасне перебування в ньому п’ятнадцятьох людей. А за той період, відколи його відкрили, тут прийняли понад сто двадцять потребуючих. Серед них, за словами керівника закладу, були жінки, які повернулись із місць неволі, лікувалися від ВІЛ-інфекції. Проживали у шелтері також переселенці. Зокрема, зараз тут знайшла прихисток Віра. Жінка переїхала з Луганщини. Вона має серйозні проблеми зі здоров’ям, тож працівники установи допомагають їй оформити документи для отримання медичних послуг у новій місцевості. Микола Горгула має надію на те, що ця переселенка на Прикарпатті з часом адаптується і соціалізується.

Це вже вдалося самому священнику. У вільний від роботи у шелтері час чоловік переймається справами ради внутрішньо переміщених осіб, створеній у Лисецькій громаді. А ще у вихідні та святкові дні проводить служіння у храмі сусіднього села Старі Богородчани. Таким чином поєднує церковне і соціальне служіння, вважаючи це своєю місією у воєнний час.