• З літопису наших днів

Замість подяки — знущання і погрози

Микола Нечипоренко.

Ця історія почалася майже 20 років тому, коли роздержавлені підприємства розпродували нерухоме майно. ПРАТ «Конкорд Фінанс» придбав у Дніпрі приміщення, що слугувало гуртожитком, разом із мешканцями, не сумніваючись, що швидко їх позбудеться. Та як не старався «Конкорд», як не лютував, а виселити людей не зміг. Не допомагали ні відключення електроенергії, ні «добровільна» народна дружина, яку наймали, аби не пускала мешканців до їхніх осель.

ЦЕЙ ГУРТОЖИТОК ще за радянських часів був особливим. Гендиректор одного з колишніх виробничих об’єднань будував так звані малосімейні гуртожитки, залишаючи їх на балансі підприємства. Без участі районної влади надавав однокімнатні квартири виключно матерям-одиначкам, яких район прописував поза квартирними чергами. На підприємстві були цехи, що потребували трудомістких малооплачуваних чоловічих та жіночих професій. Тож заохоченням працювати в них і було надання житла жінкам із дітьми. У разі заміжжя їхні чоловіки, щоб дістати прописку, мали також працювати в цехах зі шкідливими умовами.

Ось цих старожилів не вдається виселити й донині. Свої ухвали суди виносили 12 разів! З якихось причин вони були то на користь мешканців, то на користь власника гуртожитку.

Невідомо, чим це врешті-решт скінчилося б, якби «Конкорд Фінанс» не збанкрутував, що й спонукало його мерщій здихатися придбаного приміщення з «приданим». Відтак 3252 квадратні метри житлової площі опинились у власності ПП Тетяни Ніколаєвої. Колишній суперечливий і поспішний розпродаж держмайна вона зуміла викрутити на свою користь таким чином, що за угодою купівлі стала власницею не просто будівлі, а житлового будинку з усіма належними правами і порядками. Його мешканцям нова хазяйка запропонувала підписувати договори найму квартир, звісно, у своїх інтересах, хоча й з урахуванням вимог, передбачених Житловим кодексом України і Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Вона перебрала на себе ще і посередницькі повноваження щодо дотримання угод на забезпечення і оплату комунальних послуг, які їх надавачі нині укладають із мешканцями багатоквартирних будинків.

Жителі малосімейки називають умови найму житла «драконівськими». Договори з ними укладають тільки на пів року, в разі заборгованості після трьох попереджень власниця будинку має право виселяти людей на вулицю. У будинку-гуртожитку зараз проживають літні люди, які ввесь свій вік тяжко працювали. Вони по праву вважають, що заслужили геть інше ставлення до себе, а не залякування і цькування. Дії Тетяни Ніколаєвої люди розцінюють як рейдерство. Тепер їхня боротьба за свої квартири, прав на приватизацію яких вони так і не здобули, пішла повторним колом. Що на них чекає, передбачити важко.

На превеликий жаль, сьогодні подібні історії, які нічого спільного не мають зі здоровим глуздом, натомість абсурду і шахрайства, облуди та злодійства в них через край, відбуваються у нашій країні на кожному кроці.