|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Знайоме обличчя Володимир СУБОТА. м. Харків. Я зупинився перед переходом на червоне світло світлофора. Звісно, думав про своє: як прийду у холостяцьку квартиру, приготую смачну яєчню із салом, міцну каву. Повечеряю і з насолодою візьмуся за недочитаний детектив. Поки роздумував, загорілося зелене. І в цю мить щось у правий бік як дзвизне. В очах замерехтіло ледь не все сузір’я Оріона. — Салют, бой! Я не знав, що відповісти. Переді мною стояв молодик у чорних окулярах і з синьою сумкою, в якій, здавалося, могла легко вміститися Африка разом з Австралією. — Скільки літ, скільки зим! — не вгавав молодик. — Чого дивишся на мене, як баран на нові ворота? Не пізнаєш? Я заперечливо захитав головою. — Та ми ж з тобою в Кобеляках у діда Трохима разом юшку сьорбали... — Я ніколи не був у Кобеляках, — заперечив я. — Не був? — перепитав молодик. — Тоді в літаку Київ — Делі ми пили на брудершафт і розповідали анекдоти про тещу... Це точно! — Можливо, я колись і летів тим рейсом, але тільки уві сні. Бо далі Харкова на літаку не літав. Помітивши мою розгубленість, дивак закотив очі, потер праву скроню і видав: — Напевно, разом жували сканці в Тампере? Ні? Тоді удвох давали інтерв’ю писакам з «Вашингтон пост» і «Гардіан». Після цих слів у грудях у мене похололо, а по спині враз побігли мурашки. Я відчув, що мої ноги стають ватяні. Оглянувся довкіл, чи ніхто не підслуховує. А цей прилип, наче я йому борг 10 років не віддаю. — О, згадав, — стукнув він себе по лобі. — Ми ж фотографувалися біля собору Паризької Богоматері. — Я ніколи не був біля собору. — Тоді полювали на кенгуру в Австралії або грілися на Вогняній Землі? Ні? Рвали банани на Ямайці? Тікали від акул у Карибському морі?! Його радісних вигуків я не поділяв. Зрештою, скориставшись паузою, мовив: — Слухай, нахабо! Відчепись від мене і котись... — далі йшла точна адреса. Молодик відступив на метр. — Вибачаюся! Тепер осяяло... Ми ж з тобою вчора за одним столиком пиво пили, а потім виводили «Галю молодую...» Версія для друку До списку статтей | Сміхолики Олександр ХОВДАТІН. с. Сукачі Іванківського району Київської області. На привозі зустрічаються дві подруги: — Ой, Софочко, що ви вже так погано живете? Сумка тільки в одній руці... * * * — Миколо, а для чого жінки зранку пшикають балончиками на голову? — Це вони своїх тарганів у голові труять!..
|