Архів
П’ятниця,
17 серпня 2018 року

№ 63 (19610)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Обнадійлива статистика

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Безробіття тут упало до рекордного 43-річного мінімуму.

Докладніше...
Історична угода

КАЗАХСТАН. Експерти назвали історичною угоду, досягнуту в Актау на саміті країн «каспійської п’ятірки».

Докладніше...
Ллється кров

АФГАНІСТАН. В університеті Кабула підірвався смертник.

Докладніше...
Протести не вщухають

РУМУНІЯ. У Бухаресті восьму добу тривають антиурядові протести.

Докладніше...
Гуманітарна криза

ВЕНЕСУЕЛА. Понад три чверті жителів Каракаса втратили доступ до централізованих джерел постачання питної води.

Докладніше...
Озброєний — значить захищений

ПОЛЬЩА стала на крок ближча до розгортання постійного контингенту США.

Докладніше...
Міст утомився і розвалився

ІТАЛІЯ. Після обвалу мосту в Генуї в області Лігурія оголосили надзвичайний стан на рік.

Докладніше...
Парканізація Європи

ДАНІЯ оголосила про побудову паркану вздовж кордону з Німеччиною.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З приводу

Любов з образою

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

Довкола пам’ятника, встановленого в Харкові кіноактрисі Людмилі Гурченко, нещодавно здійнялася буча. Втім, це не перший скандал, який пов’язує зірку радянського кіно з рідним містом.

Непрості стосунки

ІСТОРІЯ неоднозначних відносин актриси з містом, де вона народилася, пережила окупацію, закінчила українську школу й музичне училище, починається ще у п’ятдесятих роках, одразу ж після виходу фільму Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч». Тоді 18-річна студентка Люда Гурченко купалася в променях слави, її наслідували, про неї ходили легенди. До самої смерті вона підтримувала цей образ — вічно молодої, вишуканої, з надзвичайним смаком жінки.

Однак упродовж десяти років після тріумфу повна сил актриса фактично не була затребувана. У фільмах Гурченко знімалась, але в таких, які не викликали шаленого захоплення в серцях шанувальників.

Друзі Людмили Гурченко та й вона сама в інтерв’ю стверджували, що причини ігнорування її таланту — в ставленні до неї влади. Мовляв, після того як Люда відмовилася від пропозиції співробітників КДБ стати їхнім агентом, її почали цькувати. І Харків, рідне місто, від якого вона чекала підтримки, долучився до цькування. В одній із місцевих газет Люду назвали «вискочкою з Клочківської». Ці слова зачепили серце, викликали образу...

Коли через 40 років їй зателефонували, аби запросити на якусь урочистість до міста, то почули: «О, не згадували про мене, коли були важкі часи, а тут несподівано така честь».

Однак після цього почався період взаємної любові між овіяною славою актрисою та містом, у якому вона народилася. Людмилі Гурченко присвоїли титул почесного громадянина Харкова. Але у 2006-му стосунки знову стали прохолодними.

Скандальні монументи

СПОЧАТКУ ніщо не віщувало неприємностей. Скульптуру Сейфатдіна Гурбанова, де Людмила Гурченко постала в образі Оленки Крилової з фільму «Карнавальна ніч», планувалося встановити біля оперного театру на День міста — 23 серпня 2006 року. В роботі над монументом брала участь і сама Людмила Марківна. Втім, адміністрація театру висловлювала сумніви, навіщо встановлювати пам’ятник біля їхнього закладу, якщо відома землячка не має жодного стосунку до оперного мистецтва. Тож Гурченко опублікувала лист до земляків-харків’ян, у якому просила владу міста не ставити їй ніяких пам’ятників — ні за життя, ні опісля.

Проте через 12 років монумент, але вже авторства іншого скульптора — Катиба Мамедова з’явивсь у невеличкому скверику в центрі Харкова. Сам пам’ятник — це скульптурна група, що складається з 15 персонажів фільмів з участю Людмили Гурченко, над якими розташована постать актриси.

Однак після його встановлення почалися скандали.

Граніт спотикання

СПОЧАТКУ прискіпливі харків’яни знайшли кілька граматичних помилок у табличці, причепленій до постаменту, на якій викарбувані імена людей, причетних до встановлення пам’ятника. Містянам подякували, помилки виправили, проте через ту табличку до монумента «причепилася» назва «Люсі — від братви». До речі, подібні таблички, на яких можна побачити прізвища людей із сумнівною репутацією, останнім часом чіпляти модно. Мабуть, це робиться не лише для того, аби увіковічнити героя, а і щоб прославити чи відбілити меценатством власне ім’я.

Водночас нема сумніву, що для багатьох людей, переважно старшого віку, Людмила Марківна — це їхня молодість. Вони, можливо, і згодні, що монумент завеликий для маленького парку, однак не проти, аби він тут стояв. Але чи згадуватимуть про неї наступні покоління? Чому пам’ятник поставлено саме їй, а не, скажімо, композиторові Миколі Лисенку, який мешкав у Харкові, вчився тут, дав перші концерти. Чи родині меценатів, літераторів і просвітителів народу — Алчевським…

А нещодавно довкола монумента виникла ще одна буча. Співробітники Шевченківського райвідділу поліції почали досудове розслідування за ч. 3-ю ст. 191-ї (Привласнення, розтрата й заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). І стосується це не лише споруди, а й парку, де її встановлено. Вартість реконструкції останнього, згідно із системою «PROZORRO», потягла на 6,32 млн грн. Із них майже 2 млн було витрачено на облицювання 26 кв. м постаменту гранітом. Це захмарна цифра...

Чи винні причетні до зведення пам’ятника та реконструкції парку в «розпилюванні» коштів, мають встановити правоохоронці. Єдине, у чому можна бути певним, що до цього скандалу Людмила Марківна, яка тепер у вічності, напевно ніяким боком не причетна.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пенсії — за графіком
Читати
Поки що не обвалилися
Читати
Суддів поменшало
Читати
Кажуть, що навіть покарали
Читати
Найбільша криза
Читати
На чужину
Читати
Ще не скоро буде суд
Читати
Держбезпека під загрозою
Читати
Сміття через край
Читати
Пильнуйте: небезпечна хвороба
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове