Архів
П’ятниця,
20 вересня 2019 року

№ 74 (19721)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Найскандальніше розлучення

ЄВРОПАРЛАМЕНТ підтримав Brexit на умовах ЄС.

Докладніше...
Важливий політичний момент

БІЛОРУСЬ і США відновлюють диппредставництва на рівні послів.

Докладніше...
Оце так дірка у бюджеті

У США зафіксували найбільший за останні сім років дефіцит бюджету.

Докладніше...
«Балканський потік» в обхід України

БОЛГАРІЯ підписала контракт на будівництво трубопроводу «Балканський потік».

Докладніше...
Позачергові вибори

В ІЗРАЇЛІ відбулись другі за рік дострокові парламентські вибори.

Докладніше...
Правовий прецедент

ГРУЗІЯ. Президентка Саломе Зурабішвілі оголосила мораторій на помилування.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Подія

Ода опішнянській сливі

Людмила СТЕЛЬМАХ
(Кучеренко).

Полтавська область.

Фото автора.

Кілька останніх років в Україні спостерігається стрімке зростання місцевого патріотизму: мало не кожне село, селище, місто проводять свої фестивалі. Тільки гастрономічних дійств щороку понад сотня. «Винуватцями» урочистостей є полтавська галушка й ніжинський огірок, коростенські деруни й гуцульська бринза, ужгородські млинці та харківські суниці, гуляш, кава, вино, чорниці, мед, виноград і ще чимало того, чим багаті наші родючі землі й національна кухня…

ТЕПЕР же до палітри «смачних» свят додався й культурно-гастрономічний фестиваль «Опішня СливаФЕСТ». Чому саме слива? Виявляється, з давніх-давен Опішня була не лише знаним осередком гончарства, а й славилася… сливами. Про них згадували у своїх творах класики української літератури — Панас Мирний, Григорій Квітка-Основ’яненко. А Іван Котляревський в «Енеїді» наприкінці ХVIII століття називав цей фрукт в переліку подарунків царя Латина Енею:

«Латин по царському звичаю

Енею дари одрядив:

Лубенського шмат короваю,

Корито опішнянських слив...»

Із Опішнянської волості Полтавської губернії солоні мариновані сливи в діжках як делікатес постачали до царського двору, на столи російського дворянства та європейських гурманів, торгували ними на ярмарках.

Й справді, в опішнянських слив-угорок неповторний смак. Може, через тутешні глинисті ґрунти. А може, завдяки секретам приготування, що століттями передавалися місцевими господинями з покоління в покоління.

— То непроста справа — нагнітити чи посушити сливи, — розповіла корінна опішнянка поважного віку Раїса Ширай, котра на фестивалі продавала свій «крам». — Щоб сливи «всохли», треба сім разів натопити піч, а для гнічення — п’ять разів. Дров багато йде. Дорогі вони виходять. І температуру треба вгадати. І з димком не переборщити. Потім в’ялену сливу треба скласти в макітру чи банку й перетрусити цукром. У холодильнику стоятиме й два роки.

Утім, історія опішнянської сливи не лише «смачна», а й драматична.

— Я ще малою була, — пригадує 77-річна Ганна Діденко, — і в нас половину 15-соткової садиби займав сливник. Та навесні прийшов районний інспектор (Опішня тоді була райцент-ром) і описав усі сливи, бо комуністична партія кожне дерево обклала податком. Мамі довелось за ніч вирубати всі, бо платити було нічим. Як ми плакали! Тоді знову прийшов інспектор і пригрозив мамі тюрмою — «за врєдітєльство»… У 50-60-х роках опішнянці возили сливи в Москву, де на них був великий попит.

Пані Ганна завершує свою розповідь з усмішкою: «Люблю сливи й досі! П’ять-шість штук сушених обов’язково кладу в пісний борщ».

Який же універсальний фрукт ця слива! І опішнянці, і заїжджі виробники-продавці частували й продавали сливове повидло, чорнослив, сливи мариновані, твердий сир з чорносливом, слив’янку, вареники та пиріжки зі сливами, соус ткемалі, котлети з чорносливом, сирники й реберця у сливовому соусі, зефір та ще чимало чого.

Колір «Опішня СливаФЕСТу» — фіолетовий. Він превалював у багатьох з любов’ю створених оригінальних фотозонах, де гості залюбки фотографувалися. Величезна фіолетова слива (ростова лялька) дефілювала туди-сюди, обнімаючи дітей та дорослих і позуючи перед ними. Навіть сукня у кураторки фестивалю полтавки Вікторії Гончар нагадувала… сливу.

Від імені тих опішнянців, яких доля закинула далеко від малої батьківщини, але котрі не поривають з нею зв’язку, Віктор Муха з Миронівського інституту пшениці (Київська область) подарував керівникові Опішнянської ОТГ Миколі Різнику два саджанці слив-угорок.

— Хочу започаткувати традицію: щоб люди, народжені тут, яких доля розкидала по світах, щороку дарували селищу саджанці слив, — сказав він. — І згодом виросте сад, куди ми привозитимемо своїх онуків…

За словами Миколи Різника, фестиваль має повернути славу місцевого гастрономічного бренда «опішнянська слива»:

— Фінансування на фестиваль (350 тисяч гривень) від Міністерства культури ми отримали як переможці цьогорічного Всеукраїнського конкурсу «Малі міста — великі враження». З-понад 300 поданих ОТГ проектів перемогло 74, в т.ч. два від Полтавщини: Опішнянської та Омельницької ОТГ. Але фактично ми витратили понад 1,5 мільйона гривень, бо довелося асфальтувати дорогу до стадіону та впорядковувати інфраструктуру.

«Опішня СливаФЕСТ» буде щорічним. Але його змістять на першу суботу вересня, адже клімат змінився й сливи тепер достигають раніше.

На прощання я порадила очільнику ОТГ подумати про пам’ятник сливі в Опішні. Є ж пам’ятник полтавській галушці, ніжинському огірку, закарпатській чорниці…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Не бійтесь інопланетян
Читати
Ринку хочеться не всім
Читати
Звільнили голову УIНП
Читати
Виявляється, жити стало краще
Читати
Фіксуватимуть прилади
Читати
Папір — учорашній день
Читати
Старт нічогенький
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове