Архів
П’ятниця,
20 вересня 2019 року

№ 74 (19721)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Найскандальніше розлучення

ЄВРОПАРЛАМЕНТ підтримав Brexit на умовах ЄС.

Докладніше...
Важливий політичний момент

БІЛОРУСЬ і США відновлюють диппредставництва на рівні послів.

Докладніше...
Оце так дірка у бюджеті

У США зафіксували найбільший за останні сім років дефіцит бюджету.

Докладніше...
«Балканський потік» в обхід України

БОЛГАРІЯ підписала контракт на будівництво трубопроводу «Балканський потік».

Докладніше...
Позачергові вибори

В ІЗРАЇЛІ відбулись другі за рік дострокові парламентські вибори.

Докладніше...
Правовий прецедент

ГРУЗІЯ. Президентка Саломе Зурабішвілі оголосила мораторій на помилування.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Людина та її справа

Iсторії водяної кузні

Микола ЮРЧИШИН.

Закарпатська область.

Перші відомості про кузню «Гамора» у селі Лисичово Іршавського району з’явилися ще в 60-х роках ХVІІІ століття, коли Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії. Але спочатку вона була побудована як паперова фабрика, на якій із конопель виготовляли папір. Його везли до Будапешта, де використовували для друку газет і грошей.

ІЗ ПОЯВОЮ целюлози, фабрика стала нерентабельною. Папірню закрили, а замість неї спорудили водяну кузню «Гамора», котра діє й донині. Хоч були періоди, коли кузня не працювала.

При вході до цієї історичної будівлі стоїть стела із зображенням металу, вогню і води.

— Це символ відродження ковальської справи, — пояснює завідувач кузні-музею «Гамора», голова спілки ковалів Іршавського району Віктор Миколайович Петрівці. — Ми пропагуємо ковальство, хочемо, щоб молодь більше знала про це ремесло. Щороку до Лисичова з’їжджаються ковалі з усієї України, змагаються між собою і залишають на згадку частину своїх виробів. Подивитися це ковальське свято приходять від п’яти до семи тисяч людей. 10 років тому ковалі виготовили кований Герб України і встановили його на найвищій горі Кук у нашому районі як символ міці Української держави.

Вода, що приводить у дію ковальський молот, тече до кузні з урочища Вацькового. За 800 метрів од майстерні видніється чотириметрова заввишки дамба, об яку б’є хвилями швидкоплинна гірська річка Липічанка. Саме вона наповнює водою канал Катня. Звідти вода потрапляє у майстерно виготовлені дерев’яні лотоки потужністю 80 кубічних метрів за годину. Далі з допомогою важеля падає на колесо, котре обертається завдяки так званому шпіцелю і приводить у рух молот. Один оберт колеса — 18 ударів молота. Один удар молота за потужністю дорівнює чотирьом кінським силам. Якщо на повний отвір пустити воду, то колесо може зробити 200 обертів за хвилину.

Основною опорою молота є тока, яка дуже схожа на жіночий головний убір без країв, від чого і походить її назва. За розповідями старожилів, виготовлена вона з 500-літнього дуба, котрий ріс в урочищі Лисицький. Колись до нього лисичівські селяни приносили данину. А тих, хто не міг сплатити податки, прив’язували до дуба і били. Кажуть, що саме через це вулиця, яка веде до кузні, має назву Даниця…

У кузні знайомлюсь із ковалем із 44-річним стажем Михайлом Михайловичем Пилипчинцем. Після закінчення профтехучилища трудився будівельником у «Міжколгоспбуді», кочегаром у лісництві. Але знайшов себе у ковальській справі. «14 деталей довелося виготовити і здати у Київ, щоб одержати шостий розряд майстра», — згадує пан Михайло. Є в нього нині помічник, 32-річний коваль Віктор Туряниця. Він із роду ковалів, цим ремеслом займалися його прадід Гордій, дід Михайло і батько Віктор. Тож Михайло Михайлович покладає на нього великі надії.

«Шкода буде, якщо після мене згасне вогонь у «Гаморі», — каже чоловік. — До Віктора навчив ремеслу, передав свої секрети дев’ятьом учням, а вони 2-3 роки попрацювали у кузні і пішли на інші хліба. Щоб залишитися у цій професії, вочевидь, треба мати особливий, ковальський, вогонь у серці».

На фото автора: коваль Михайло Пилипчинець.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Не бійтесь інопланетян
Читати
Ринку хочеться не всім
Читати
Звільнили голову УIНП
Читати
Виявляється, жити стало краще
Читати
Фіксуватимуть прилади
Читати
Папір — учорашній день
Читати
Старт нічогенький
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове