Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• Розкажу про хорошу сім’ю

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Люди, які вміють тлумачити сни, кажуть, що бачити виноград уві сні — благодатний знак щасливих змін. Для Тимура й Каті Атажанових із села Роздол, що у Михайлівському районі,...

• З роси й води

Від імені рідних —
Людмила ДУДНИК.

с. Супрунівка

Полтавського району

Полтавської області.

ДАЛЕКОГО 1958 року поєднали долі наші батьки — Олександра Оврамівна і Василь Іванович Мірошниченки. Звили своє родинне гніздечко, де народилися й виросли ми...

• Поезія

Оля Сапрінчук-Маротчак.

Така, як є. Я не люблю обману.
Для когось добра, а для когось — ні.
Комусь здаюсь вершиною з туману,
А іншим — лиш...

• На життєвих перехрестях

Таїсія Цегельна.

м. Васильків

Київської області.

Олена і Тетяна були подружками з дитинства: народилися в один рік, обійстя їхніх батьків були по сусідству. А коли дівчатка пішли до першого класу, то до десятого сиділи...

• Свекруха — невістка

Микола КУЖЕЛЮК.

с. Кроватка

Рожищенського району

Волинської області.

У одному з номерів «Вербиченьки» прочитав замітку «Стара як світ проблема». У ній ідеться про часом непрості стосунки у сім’ях, де молоде подружжя живе разом...

• А що думаєте ви?

Лариса Прохоренко.

с. Бузівка

Жашківського району

Черкаської області.

Читаю газети, слухаю радіо, дивлюсь телевізор. Хочу натрапити на якесь радісне повідомлення, на світлу душевну розповідь, подивитися гарний концерт української...

• Нитка роду

Зінаїда ГОРДІЄНКО.

Житомирська область.

«Мамо і тату, спасибі за те, що ви є», — ці слова повторюю завжди, коли згадую батьків. Подорослішавши, збагнула всю силу їхньої любові до нас, своїх дітей....

• Долі людські

 Сергій Довгошей.

с. Хорошів Білогірського району

Хмельницької області.

Вона сиділа на подвір’ї, спостерігаючи за своїм нехитрим господарством. Весняний вітерець лагідно обіймав її за руки, мов намагався повернути те тепло, яке...

• Невигадана історія

Наталія ПОДОЛЯН.

с. Даньківка Іллінецького району

Вінницької області.

Місяць уповні, зупинившись якраз посередині віконної шибки, освічував кімнату. «Тепер точно вже до ранку не заснути», — зітхнула Росина Іванівна. Втім, не місяць заважає...